Географія української писанки

Здавна українці розписували писанки не лише до Пасхи, ця традиція бере свій початок ще з дохристиянського періоду, за доби антів.

Писанка була пов’язана з вірою наших предків у символ створення світу. Люди поклонялись писанці через урочисті ритуали, які асоціювались з відродженням природи навесні, а яйце бачили символом початку, чогось нового.

Навіть у Канаді (штат Альберта) є найбільша скульптура української писанки — Вегревільська писанка, яку вважають оберегом всього українства. 

До свята Пасхи ми підготували огляд типових орнаментів писанок у різних регіонах України. Цікаво, що у кожному великому чи маленькому українському містечку способи розписування писанок відрізняються, це така собі географія українського обрядового яйця. 

А от у Карпатах і Галичині існує чи не найбільше розмаїття писанок в Україні, що потребує особливої уваги. Нумо досліджувати орнаменти разом!

Гуцульщина

Фото: Музей Івана Гончара

Гуцульські писанки є одними з найскладніших для розшифровки орнаментів, адже у символах зашито багато відомостей про життя українців. 

Візерунки на писанках розміщені за схемами які нагадують географічну сітку. Гуцули наносили на яйця щось схоже на полюси, меридіани й екватор. А на базі цих ліній, і точок їх перетину, окреслювали основні композиційні орнаменти. Кольори обирали жовтогарячі, червоні, рожеві й фіолетові. 

Зазвичай використовувались геометричні форми й дрібні лінійні візерунки, що уособлювали сонце, зірки, блискавки, хмари, символи родючих полів. Природні явища малювали у вигляді ромбів, грудки зораної землі — у формі трикутників, а смуги борозен — у вигляді «драбинок». Всі символи демонстрували важливість землеробства й були зрозумілими горянам.

Космаччина

регіони писанок україни космаччина
Фото: Музей Івана Гончара

На космацькій писанці (що вважається різновидом гуцульської) зазвичай нанесено багато жовтого й помаранчевого кольорів. Домінують дрібні геометричні мотиви. А візерунки представлені тваринними образами, — тонкі й деталізовані: рибки, курочки, коники, колоски, хрестики, метелики.

Малюють ще й ріжки оленя, котрі символізують промені сонця, а риба — це символ життя й смерті, півник провіщає прихід дня, появу світла. Зображають також блискавки, споруди церков і монастирів, і навіть Всевидяче око. Часто зустрічаються: зубчики, прямокутники, ромби і т. п. Віск використовують темний, а фарби розводять водою.

Лемківщина

орнамент писанки лемківщина
Фото: Музей Івана Гончара

Лемківська мальованка є однією з найпростіших у виконанні, адже орнамент наноситься на варене яйце (це обов’язкова вимога) звичайною шпилькою чи голкою з тупим кінцем. Малювати можна будь-що: квіти, сонце, дощ і навіть дівчат, які танцюють. Основні графічні елементи — кома, крапка й риска.

У кольоровій гамі переважають червоний, оранжевий, зелений, бузковий, фіолетовий, смарагдовий, синій і голубий.

А у символізмі основним елементом є сонце як відображення світла й самого життя, зірка ж вважається донькою Сонця. Зірку малювали з парною кількістю променів, і тоді така зірочка ставала провісницею щастя. Ще зображали віночки, як символи чистоти дівоцтва, зокрема, знаки дерев, ластівок і бджіл, котрі уособлювали відродження природи весною.  

Бойківщина

писанка з бойківщини

На Східній Бойківщині розповідали легенду про воскресіння Ісуса та його слова: «Ідіть і скажіть усім людям, що Христос воскрес, а щоб вам повірили то ось вам знак — писанка». Відтоді люди фарбували писанки й дарували один одному на Великдень. Бойки відрізнялися своєю консервативністю й проживали далеко в горах, так зберегли одні з найархаїчніших технік виконання писанок на території України.

У давнину на Бойківщині використовувались: воскова техніка нанесення рисунку й «вишкрябування», а домінантний колір писанок був червоний. Таїнство їх розписування відбувалось при «живому вогні», бо так в писанку закладалися чари, що мали захистити від злих духів.

Графічних символів у бойківській писанці нараховується близько ста, серед них: штрихи, тригвери, свастики, зірки, кривульки, спіралі (нитки життя й вічність сонячного руху). Свастика (арійський символ сонця) була зиченням довгих років життя й щастя. Також використовувався орнамент: сорок клинців-трикутників, накреслених білою чи жовтою лінією. Ці трикутники уособлювали сакральне число: три, що, своєю чергою, означало три стихії, — вогонь, повітря, й воду. А чи — батька, матір й дитину.

Різноколірні трикутники малювались із зірочками в центрі й кожен ніс своє значення: зміну пір року, народження малюків, здоров’я господарів, одруження тощо. Кожен клинець присвячувався: сонцю, місяцю, зорям, воді, повітрю, приходу весни, оранці, посіву, проростанню, дозріванню хлібів, збиранню врожаю, молотьбі, саду, пасіці, приплоду худоби й т.п.

Писанки бойки освячували на Великдень, а потім клали їх у воду й умивались таким «настоєм». 

Покуття (Коломия, Івано-Франківськ, Снятин, Кіцмань)

орнаменти писанок покуття
Фото: Музей Івана Гончара

Покутська писанка відрізняється від буковинської й гуцульської оригінальним «обличчям», а майстри здебільшого використовують автентичні техніки. Часто яйце ділять на дві або більше частини лініями, а у візерунках переважають флористичні мотиви. Це порівняно великі малюнки на зеленому, синьому, червоному, коричневому чи жовтому фонах. Ще на покутській писанці малюють стародавні символи, а поширеними знаками є хрести, безконечники, ружі, S-подібні знаки й церковки.

Детальніше про покутську традицію розписування писанок можна дізнатися у книзі Віри Манько: «Покутські народні писанки».

А у місті Коломия знайдеш один у світі Музей Писанки у формі велетенського яйця. 

Прикарпаття

З прикарпатською писанкою сьогодні асоціюється ім’я майстра Олега Кіращука, котрий понад тридцять років створює писанки. Писанкар використовує для творчості навіть перепелині й страусині яйця, а свої роботи показує у Німеччині. Його писанками й нетиповим стилем розпису надихались навіть у модному домі Gucci. А найулюбленішою писанкою майстра є: «Ангел, що доглядає за квітами», яку він намалював після повернення з АТО у 2014 році.

Самі ж прикарпатці у створенні писанок використовують барви жовтого, помаранчевого й калинового кольорів на темно-коричневому або чорному фоні. У символіці переважають зображення маленьких церков, хрестиків й схематичний рисунок розп’яття. Чорне тло увиразнює яскраві символи, а чим тонший візерунок, тим цікавішою є писанка з точки зору мистецтва.

Щороку у п’ятницю у селищі Заболотів (напередодні Вербної неділі) продаються писанки майстрів з навколишніх сіл Прикарпаття.

Буковина (Чернівці)

орнамент писанки буковина чернівці
Фото: Музей Івана Гончара

На Буковині малюнки-символи, котрі наносили на мальованки, мали магічне значення. Здавна великодні писанки тут фарбували природними фарбами: відварами з кори дуба та яблук, гілок вільхи, лушпиння цибулі, листя кропиви, квіток мальви, й навіть сажі.

Узори були символічними, рослинними чи тваринними. А на деяких писанках малювали сцени з господарського й релігійного життя (вплив християнства в кінці ХІХ ст.). У другій половині ХХ ст. на буковинських писанках з’являються малюнки зі сценами інтимно-побутового життя, мисливства, випасання худоби, тощо.

Традиційні орнаменти використовуються майстрами з села Банилів-Підгірний на Сторожинеччині. Тут поширені згадувані «сорок клинців», а ще мотив «очка» (теж комбінація трикутників). Колористика представлена оранжево-білими кольорами на бордовому фоні.

У писанках села Чорногузи переважають мотиви хреста на бічних полях. Рідше малюють прості хрестики з центральним ромбом, і бічними трикутниками, а ще «ускладнюють» комбінацію прямого хреста з косим. Рослинні мотиви — це «смерічка» та «фасолька». Кольори — жовто-білі, з частковим введенням зеленого, а фон контрастний: бордового або чорного кольорів.

Чернівецькі писанки прикрашають рослинними й геометричними мотивам. Це і дубове листя чи сосни з листочками, і хвилясті лінії, поєднані зі спіральками. А геометричні візерунки символізують родючість наших чорноземів та гарний врожай.

Сокальщина

Сокальські писанки за своїм колоритом подібні до вишиванок. Бувало малюнок наносили на нефарбоване яйце, використовуючи чорні й червоні барви (рідше темно зелені й фіолетові). Найдавнішими мотивами сокальських писанок є: «тачковий хрест» (інша назва тригверу), решітка, сонечко, зірки. Зустрічається дубове листя, грабельки, вітрячки. А серед тваринних мотивів: курячі ніжки, баранячі ріжки, метелики й бджілки.

Геометричний орнамент тут змальовувався дрібними формами, рослинний візерунок, з простого й дрібного рисунка (галуззя з квіточками чи листочками), став складним, а форма збільшилась. По всій поверхні яйця малювали квіти, чудернацькі вазони й лапате листя. 

Творче переосмислення цих орнаментів відстежується на полотнах українських художниць-сестер Олени й Ольги Кульчицьких.

Холмщина

писанки холмщини
Фото: Ольга Назар-Ровецька

Холмська писанка збережена в ілюстраціях польського етнографа Оскара Кольберга («Chełmskie / Холмське», 1890). Майстриня Ольга Назар-Ровецька дослідила роботу Кольберга й відтворила давні рисунки на своїх писанках. 

Це прості витончені візерунки з використанням білого чи світло жовтого кольорів на природному коричневому фоні (що досягається фарбуванням яєць лушпинням цибулі). Візерунки нагадують колоски, «драбинки», павутинки, завитки й пташине пір’я.

А ще Кольберг у своїй праці писав про «бички», — крашанки. Це пофарбовані в один колір курячі яйця, зварені «вкруту» з використанням лушпиння чи інших природних фарбників.

Крашанки призначені для святкового пасхального столу, «христосування» й змагань у «вибитки», що так люблять діти.

Львів, Тернопіль, Волинь

писанка волинь
Фото: Музей Івана Гончара

У регіоні Галичини писанки традиціно пишуть на чорному фоні, а у південній частині додаються зелений, «кавовий» або червоний кольори. Малюнки мають геометричні й солярні знаки: зірочки, тригвери, хрестики, сонечка, трикутники, млинки, вітряки, кошички. Якщо говорити про тваринні й рослинні мотиви, то це сов’ятка та інші птахи, змійки, павучки, лапки чи крильця; дубки, сосни, ялинки, квітковий цвіт, листочки чи галузки та багато інших деталей.

У Львові писанки відрізняються дрібністю й деталізацією малюнків. А у Тернополі на писанках малюють хвильки, безконечники, кривульки, павучки й квіти. Червоний колір на місцевих писанках використовується рідко, і те — в незначних деталях.

Волинська писанка поділена на кілька парних полів, на яких намальовані: вітрячки, грабельки чи спіральні лінії. Дуже часто бачимо символи води, землі, це трикутники, решітки,  й хвилясті лінії. Фон писанок зазвичай вишневий чи зелений, а малюнок наноситься червоними, жовтими, помаранчевими, білими, бузковими, а чи рожевими барвами.

Східна Україна (Харківщина, Донеччина, Луганщина)

писанка Східна Україна (Харківщина, Донеччина, Луганщина)

У цьому регіоні українська культура зазнала найбільшого гніту. Майже не залишилось старовинних писанок, а майстрів тут не так багато. У Харкові писанки мають чималі чіткі рисунки на чорному, бордовому чи темно зеленому фонах.

Традиції фарбування яєць різняться від простих до складніших. Поширена крашанка (варена в лушпинні) з декоруванням листочками петрушки.

Дряпанка, — крашанка, на якій голкою видряпано візерунок. А ще є крапанка, коли на яйце крапають віск, та занурюють у відвар з фарбою, після цього розігрітий віск стирається і виходить яйце з «плямками». Орнаменти представлені поєднанням рослинних і солярних мотивів: зірки, листя, жолуді, тюльпани, гвоздики й інші рослини. 

Північна Україна (Полісся, Рівненщина, Житомирщина, Київщина, Чернігівщина, Сумщина)

писанка середне поділля
Писанка, Середне Поділля Фото: Музей Івана Гончара

На писанках Полісся найчастіше використовуються дзеркальна симетрія, малюнок ділиться на чотири частини чи симетрично розподіляється на окремих полях.

Рівненська писанка поєднує у собі геометричні й рослинні мотиви, але їх розподіл на поверхні яйця хаотичний і не чіткий. Саме на Рівненщині, у величезному могильнику, знайшли писанку, котрій аж 950 років!

А от у Житомирі писанки пишуть з дзеркальною симетрією (елементи розміщуються не хаотично). Тут можна зустріти стилізовані дзвоники, тюльпани й троянди.

Київські писанки оздоблюють трикутничками, квіточками й курячими лапками.

Чернігівські мальованки — з ніжним солярним чи рослинним орнаментом: хмелики, польові квітки, ружі. Геометричні мотиви тут рідкість, а замість фону для основного орнаменту використовують ще безконечники або хвилясті лінії.

А на Сумщині писанки ділять на дві частини, наносячи на кожну однаковий візерунок. Фон переважно ясно-червоний, білий, зелений. Частіше зустрічається солярний (пов’язаний із сонцем) орнамент або рослинний. Геометричні мотиви застосовуються значно рідше, малюються у зелених, багряних й жовтих кольорах. Розповсюджені стилізовані польові й інші квіти: дзвоники, тюльпани, троянди, хмелики, ружі, є безконечники чи хвилясті лінії, берегиньки, трироги та інші. 

Наддніпрянщина

писанка наддніпрянщина

Мешканці Наддніпрянщини зображали рослинні символи на чорному, темно-вишневому, червоному, а подекуди й зеленому тлі. Писанку розділяли на поля. Квіти завжди зображувались розквітлими, розгорнутими, а розмальовували їх здебільшого трьома кольорами: червоним, білим і жовтим. Для розпису використовували широкі лінії. Ще цьому регіону притаманні двоколірні мальованки

Південна Україна (Одещина, Запоріжжя, Дніпропетровщина, Херсонщина, Причорномор’я)

регіони писанок україни
Писанка з Одещини

Мальованки південної України відрізняються яскравими, контрастними кольорами й великими малюнками (з невеликою кількістю деталей). Поширені геометричні узори, що поєднуються з рослинними символами. В південних писанках зустрічаються такі візерунки як: подвійна сварга (оберіг сімейного вогнища) та ламаний хрест (символ влади світла над темрявою).
На Одещині дуже багато візерунків, що відтворюють морську хвилю й знаки води. А назви — Чорне море, Козача левада.

У Запоріжжі полюбляють рослинні образи, котрі малюють широкими грубими лініями чорним або червоним кольором. Малюнки великі, проте композиційно вірні.

На Дніпропетровщині майстри «змішують» орнаменти рослин з геометричними фігурами, й використовують насичені кольори.

Херсонські писанки малюють природними барвниками. Майстриня, Ольга Завальнюк у свої роботах відтворює стародавні мотиви: «сорококлинка» з чорних та зелених трикутників із квіточками, а чи «коловорот». Ще серед старих мотивів бачимо поєднання морської хвилі з горизонтальними червоними лініями на жовтому тлі, червоні й жовті кружечки на чорному фоні, поєднані з білим силуетом дерева. А от сучасні херсонські писанки навіть зображують символи протистояння українського народу російським окупантам.

У Причорномор’ї кольори мальованок поєднують між собою за тонами: синій та зелений, зелений та жовтий, а також червоний та чорний. Оздоблюють мальованки геометричним, рослинними, зооморфним й пейзажним орнаментами. Це образи риб, звірів, пташок і навіть людини. Подекуди зустрічаються й християнські символи.

Центральна Україна (Опілля, Полтавщина, Черкащина, Хмельниччина, Поділля)

Писанка Поділля
Писанка Поділля. Фото: Музей Івана Гончара

Для опільської писанки дуже характерним є символ зображення пташки, зозульки. Малюнок наносять білими, жовтими й червоними контурами на темному тлі. Найбільш розповсюдженою в Опіллі була воскова техніка нанесення візерунка.

На Полтавщині традиційні писанки малювали з рослинними й орнітоморфними мотивами: дерево життя, дубове листя, півники, відбитки пташиних ніжок. Особливий малюнок писанок — жінка, богиня, берегиня з піднятими руками. Збирала писанки цього регіону поміщиця Катерина Скаржинська, яка наприкінці XIX ст. заснувала приватний музей (з експонатами 1881 року), нині усі витвори передані Полтавському краєзнавчому музеєві. 

Черкаська писанка часто демонструє схід сонця. Солярні мотиви поєднуються з водяними знаками. Поширений малюнок — квітка з грабельками.

Хмельницька писанка з XXI ст. виконується з більшим різноманіттям фарб. Поряд із традиційними: чорним і червоним, на яйце наносять: світло жовтий, зелений, білий та блакитний кольори. Символіка мінімалістична, популярні графічні рисунки: ромби, трикутники, прямі та хвилясті лінії й написи. А ось традиційні символи: заячі вушка, ведмежі лапи, зуби чи ребра вовка, а також символи, що «лікують», сприяють врожаю, довголіттю, народженню діток.

А ось ескізи подільських писанок шукай у книзі Марини Верхової «Писанки Поділля». Роботи у цьому регіоні відрізняються своєю стриманістю: чималий візерунок малюють на чорному, бордовому, темно фіолетовому чи коричневому фонах. Чорний символізує родючість подільських ґрунтів.

Зображають ті ж знаки, котрі використовуються для декорування рушників й кераміки, — сонце (символ Вінниччини), зірочки, місяць, курячі лапки (півник — птах сонця), черепашки (мудрість й довголіття), дубові листочки (дарували парубкам на здоров’я), вишні, й огірочки. У різних місцевостях використовуються як геометричні символи, так і тваринні й рослинні малюнки.
Є писанки, котрі мають лише два кольори, раніше їх клали у домовину. За легендою, на Поділлі не сватали дівчат, які не вміли розписувати писанки, адже це вимагає хисту й терпіння.

Якщо бажаєш розмалювати писанку до Великодня, приходь до майстерні писанкарства музею Івана Гончара. 

Фото обкладинки: Настя Телікова