1 лютого в український прокат виходить номінант на премію «Оскар» від Японії — стрічка «Ідеальні дні». Зняв її німецький режисер Вім Вендерс, який всю свою довгу карʼєру успішно поєднує подорожі та фільмування. За 50+ років у професії йому вдалося створити десятки історій, що показують різні куточки світу, та закохати не в одну країну.
Кінокритикиня, членкиня Спілки кінокритиків України, Єлизавета Сушко зібрала десять стрічок Вендерса, завдяки яким можна подорожувати та пізнавати нашу планету.
«Ідеальні дні» (2023)
Перший ігровий фільм Віма Вендерса, який номіновано на премію «Оскар» — це ніжне, щемке та гедоністичне спостереження за життям звичайного прибиральника туалетів у Токіо, де і знімали фільм. Його день наповнений щоденною рутиною, в яку він не дає собі загрузнути. Навпаки, чоловік знаходить у кожній справі дрібниці, які приносять задоволення: будь-то фотографування дерев, обід у парку, лазня, читання перед сном чи музика на касетах в машині щоранку дорогою на роботу. Такому підходу до життя він вчить і свою племінницю, яка втомилася від умовностей та вимог світу.
Світова премʼєра стрічки відбулася на Каннському кінофестивалі, де вона отримала Приз екуменічного журі, а актор Кодзі Якусьо був відзначений за найкращу чоловічу роль.
«Занурення» (2017)
Головний герой Джеймс Мур — шпигун, який збирається з завданням в Африку. Перед відрядженням він їде у відпустку в Нормандію, де випадково знайомиться з науковицею у галузі біоматематики, яка збирається у свою експедицію — на океанічне дно. Вони закохуються до безтями, але кожен має спочатку виконати свою місію.
Зйомки фільму проходили в Німеччині, Франції, Іспанії, Джибуті та на Фарерських островах. Хоч світова премʼєра стрічки відбулася на кінофестивалі в Торонто, фільм не прийняли ні критики, ні глядачі(-ки). Так буває, коли знімаєш кіно щороку протягом кількох десятиріч.
«Прекрасні дні в Аранхуесі» (2016)
Сценарій стрічки засновано на однойменній п’єсі Петера Гандке — одного з найвідоміших австрійських літераторів сучасності, якого у 2019 році було нагороджено Нобелівською премією.
В центрі сюжету пара, яка в неймовірних пейзажах сонячного передмістя Парижаміркує про стосунки та в підсумку приходить до невтішного висновку. Світова премʼєра відбулася на Венеційському кінофестивалі.
«Сіль Землі» (2014)
Серед робіт Вендерса багато документального кіно. Як, наприклад, ця франко-бразильська копродукція про фотографа Себаштіана Сальгаду. Його шлях пронизаний чорно-білими фото, любовʼю до планети та цікавими випробуваннями. Не дивно, що Вендерса зацікавила ця постать. Сам він багато фотографує, а такі подорожі як у Сальгаду, заради фільмування незайманої флори та фауни, надихають його ще більше. Режисер разом зі співрежисером та сином фотографа Джуліану Рібейру Сальгаду слідували за героєм у Південній Америці, Африці, Європі, Арктиці, та повернулися з ним додому в Бразилію.
Світова премʼєра доку відбулася на Каннському кінофестивалі, де він отримав Особливу відзнаку нагороди Франсуа Шале, Особливу відзнаку екуменічного журі та спеціальний приз програми «Особливий погляд». Фільм також було номіновано на премію «Оскар», втретє для Вендерса в документальній категорії.
«Зйомки в Палермо» (2008)
Німецькі фільми у режисера також є. Наприклад цей, який також премʼєрився на Каннському кінофестивалі. Головний герой — знаменитий фотограф, який приїздить до Палермо, де знайомиться з прекрасною і загадковою художницею Флавією, в яку закохується. Зіркове життя перетворюється на пекло: оживають стародавні фрески, мистецтво зливається з реальністю. Фінн, якого втілив німецький співак Кампіно, немов занурюється на саме дно потойбіччя.
Зйомки проходили в німецьких містах Нейс і Ессен, звичайно, в Палермо (Італія) та на околицях Сицилії.
«Готель “Мільйон доларів”» (2000)
Трилер з Мілою Йовович («Пʼятий елемент») отримав на Берлінале другу по значенню нагороду — Срібного Лева. Це збірна містична історія, яка показує життя різних людей в одному готелі у Лос-Анджелесі. Попри зірковий каст, де до Йовович ще долучився Мел Гібсон(«Хоробре серце») і Джеремі Девіс («Догвіль»), стрічка не мала успіху серед глядачів(-ок).
«Поза хмарами» (1995)
Спільна робота Вендерса з італійським класиком Мікеланджело Антоніоні («Фотозбільшення») — чотири новели, кожна з яких знімалася в різних містах — Феррара, Портофіну, Генуя, Лігурія (Італія) та Екс-ан-Прованс і Париж (Франція). Всі вони розкривають ілюзії кохання, а показують його очима режисера, що блукає світом.
Світова премʼєра відбулася на Венеційському кінофестивалі, де стрічка та відомі її автори отримали Приз ФІПРЕССІ.
«Коли настане кінець світу» (1991)
Науково-фантастична стрічка-подорож Вендерса була відзнята одразу в пʼяти країнах світу: за перші 90 хвилин фільму (з 158) головний герой переїжджає з Венеції в Париж, потім в Берлін, потім в Лісабон, звідти в москву, звідки в Пекін, Токіо та Сан Франциско.
Події відбуваються в майбутньому — наприкінці 1999 року індійський супутник виходить із-під контролю, що може призвести до катастрофи на густо населених територіях планети Земля. Клер потрапляє в автомобільну аварію з кількома грабіжниками банку, які заручаються її допомогою, щоб вивести гроші з банківських рахунків на фоні паніки про ядерну війну.
«Небо над Берліном» (1987)
Одна з найвідоміших робіт Вендерса була відзнята спільними зусиллями Франції та Німеччини в Західному Берліні. Чорно-білу стрічку назвали химерним царством міфів і філософських вигадок, насиченим образами та підсолоджене грою Бруно Ганца.
У центрі сюжету фільму, за який режисера була визначено найкращим на Каннському кінофестивалі, два ангели — Даміель і Кассіель. Вони спостерігають за життям міста, зокрема пересувного цирку, роздумують про буття та заздрять смертним, бо не можуть побороти безсмертя.
«Париж, Техас» (1984)
Поки найбільш нагороджена стрічка Вендерса розповідає історію Тревіса Гендерсона (Гаррі Дін Стентон), якого знайшли в Південному Техасі, де і проходили зйомки, непритомним після довгого переходу по пустелі. Йому допомагає місцевий лікар, який дізнається неймовірне — його пацієнт пропав чотири роки тому, і відтоді його рідні нічого про нього не чули.
Перед зйомками знімальна група оглянула весь Техас, але Вендерс наполягав на забутий усіма куточок Техасу під назвою «Цвинтар диявола»: «велетенський, безпредметний пейзаж, як уві сні». Його метою було показати різну Америку. Але втілити задум вдалося в одному штаті. Світова премʼєра відбулася на 37-му Каннському кінофестивалі, де фільм отримав головну нагороду — Золоту пальмову гілку, Приз кінокритиків(-инь) ФІПРЕССІ та Приз екуменічного журі.
Telegram 
