Лікійська стежка – це пішохідний маршрут в Туреччині по місцям древньої Лікії, що входить в список наймальовничіших у світі. Й не дарма. Різноманітність та краса краєвидів тут захоплює. Повний маршрут від Анталії до Фетхіє складає 540 км. Найпопулярніший відрізок – Анталія–Олімпус. Мені давно кортіло пройтися цією стежкою, тож минулого року, зібравшись невеликою компанією, ми вирушили в Туреччину.
Особливість Лікійської стежки – її можна проходити дуже по-різному. Можна обирати не тільки певні відрізки стежки, а й формат. Можна йти з рюкзаком та ночувати в наметі в лісі, можна ночувати в наметі в спеціальних кемпінгах – в такому випадку в вашому розпорядженні буде душ, туалет, спільна кухня, доступ до кафе чи бару; можна зупинятися виключно в гест-хаусах і спати на м’якому ліжку, можна за невеликі гроші ставити намет на подвір’ї місцевих – вони завжди радо здадуть кімнату або місце у дворі. А можна міксувати усі ці варіанти, як вам заманеться. Власне, саме це ми та зробили: ми через день зупинялися в гест-хаусах, щоб добре перепочити, а наметом ставали в кемпінгах, лише раз ночували “по-дикому” у безлюдній бухті з кабанами. Але про це згодом.
Переліт до Анталії, старт подорожі по Лікійській стежці
Більшість туристів починають свій маршрут стежкою з боку Анталії, в такому випадку зручніше прилітати в Анталію, а звідти автобусом до потрібної точки старту. З України літає турецький лоукост Pegasus, ціни на авіаквитки в періоди розпродажів стартують від €80 в обидва боки без багажу (лише з ручною поклажею), за перевезення наплічника доведеться доплатити ще €20. Детальніше про правила авіакомпанії Pegasus. Зручно відслідковувати розпродажі можна в на сайті в розділі “Халява радар” або в телеграм каналі Ветер дует.
Коли найкраще проходити Лікійську стежку?
Ідеальним періодом для трекінгу по Лікійці вважається весна з середини березня по кінець травня: вже достатньо тепло, менше опадів та більше сезонних фруктів. Влітку надто спекотно, а зимою враження від трекінгу можуть зіпсувати дощі та сніг в горах, хоче температура вдень взимку може доходити до +20 градусів. Однак, туристів тут можна зустріти майже цілий рік. Після Карпат мало кого лякає навіть дощик взимку.
Підготовка до трекінгу по Лікійській стежці
Спеціальна фізична підготовка трекінг по Лікійській стежці не потрібна. Якщо ви бували в Карпатах, полюбляєте піші прогулянки та маєте певну витривалість – цього достатньо. На маршруті можна зустріти компанії з дітьми, літніх людей – стежка підходить для будь-якого віку.
В залежності від формату трекінгу потрібно зібрати спорядження. Стандартний набір для походу: намет, спальний мішок, каремат (рекомендую надувні), палиці (опціонально, але дуже стають в пригоді), похідна кухня, комплект одягу, зручні черевики та змінне взуття, тощо. Детальніше по спорядженню в кінці статті. На виборі взуття хочеться зупинитися: неправильно підібране взуття може вщент зіпсувати похід. Дуже погана ідея брати кросівки – на стежці трапляється дуже багато каміння, тому взуття з м’якою підошвою категорично не підходить. Багато хто вважає, що “стежка” в назві означає легку протоптану стежину як у міському парку. Але на практиці це далеко не так, це повноцінний похід. Найкращий варіант – трекінгові черевики, що захищають голінь. Також добре мати другу пару взуття для відпочинку, наприклад сандалі.
Для самостійного приготування їжі обов’язково потрібний газовий пальник. Розводити багаття в багатьох місцях заборонено, особливо на пляжах та в бухтах. Оскільки газові балони заборонено перевозити в літаку, придбати паливо можна в Анталії, в магазині Decatlon або Tibet Outdoor. Також балони продають в маленьких містечках, що трапляються на шляху, але краще придбати балон заздалегідь.
Обов’язковий аксесуар – сонцезахисний крем.
Харчування на Лікійській стежці
Тут також є опції: можна готувати самотужки, можна харчуватися в гест-хаусах та кемпінгах чи місцевих кафе. Звісно, в горах чи далеко в лісі не варто розраховувати на кафе, хоча, інколи трапляються і такі варіанти. Зазвичай сніданок в гест-хаусах чи кемпінгах складається з яєць та різних додатків: сосисок, овочів, масла, сиру, хліба.
В місцевих маленьких магазинах, які можна зустріти в селах, набір продуктів не зовсім звичний для нас: навіть не варто намагатися знайти там гречку, вівсянку, навіть рис та макарони трапляються рідко. З консервами теж все погано – зазвичай полички забиті тунцем та консервованою долмою. Замість звичної ковбаси тут можна купити суджук – щось на кшталт напівготової ковбаси, яку треба смажити. Тож з похідним меню потрібно фантазувати або запасатися харчами у великих супермаркетах та містах. Від варіантів харчування й залежатиме кінцевий бюджет: звісно, готувати самотужки дешевше.
Для швидких обідів на стежці ідеально підходить сублімована їжа. Зараз є багато українських виробників, що пропонують широкий асортимент їжі в пакетиках від 25 грн за порцію.
Щодо славнозвісної турецької кави – не розраховуйте на кав’ярні третьої хвилі, навіть в Анталії. Особисто мене кава в кафе на стежці не вразила. Для пристрасних поціновувачів кави рекомендую варити її самотужки – вже краще, ніж те, що вам подадуть в туристичному ресторанчику.
Вода. На стежці багато питних фонтанчиків та джерел води, де можна поповнювати запаси. За допомогою Maps.me можна знайти найближче джерело та почитати відгуки: трапляється, що потічок чи фонтан пересох і воду звіти брати не рекомендують. На це варто звернути увагу ще при підготовці до трекінгу і продумати де поповнити запаси води.
Читайте також: Як пройти свій перший трек в Непалі, якщо ти новачок
Варіанти проживання на маршруті
На Лікійці є кілька варіантів ночівлі. І зовсім не обов’язково ночувати в наметі. Якщо ви вирішили трекати з наметом, у вас є кілька опцій: ночувати дико, зупинитися в кемпінгу, де є базові умови (душ, туалет, кухня, інтернет, тощо). Ще один плюс кемпів – тут можна поспілкуватися з такими самим туристами, яких ви не раз будете зустрічати на стежці, це своєрідне комьюніті. Знайти кемпінги можна на картах, але варто зауважити, що вони є не скрізь. В селах та містечках також можна встановити намет на території гестхауса, так один раз ми зупинилися в гесті в Чіралі, місця під намети були в апельсиновому саду. Якщо спати в наметі не ваше – можна зупинятися в гестхаусі чи готелі. Але потрібно врахувати, що таких варіантів найбільше біля моря, в горах може не бути опції заночувати з комфортом – на це варто звернути увагу при прокладанні маршруту. Місцеві дуже гостинні, навіть якщо вам не вдалося знайти кемпінг чи гест – вам можуть дозволити поставити намет і на території приватного подвір’я.
З приємного – чим далі від олл-інклюзіва (Кемера та Тіккірови), тим приємніші ціни, миліші будиночки та гести, адже там відпочивають переважно місцеві. За усе можна торгуватися на місці.
Маршрут та карти по Лікійці
Лікійська стежка дуже добре промаркована червоно-білими позначками, що зустрічаються на деревах, камінні, табличках, тощо. Проте сподіватися лише на маркування не варто. Для кращої орієнтації на маршруті ліпше використовувати карти місцевості. Ми орієнтувалися за допомогою Maps.me – тут зручно можна побудувати маршрут, також на картах Maps.me досить детально позначені стежки, джерела води, цікаві місця, тощо. В інтернеті можна знайти різні варанти карти по стежці для навігаторів та застосунків.
Складаючи маршрут, ми вирішили відмовитися від ділянки стежки, що заходить в гори, та пройтися поближче до узбережжя. Ми стартували в містечку Каш та закінчили в Тікірові, тобто йшли не від Анталії, а до неї. Оскільки нашою метою був дуже розслаблений варіант трекінгу, з мінімальними переходами приблизно 15 км за день, ми дозволили собі кілька разів скоротити менш цікаві ділянки маршруту, під’їжджаючи на автобусі, таксі та навіть човні. Але все ж основну частину нашого маршруту ми пройшли пішки.
Повний маршрут Лікійської стежки проходить від Анталії до Фетхіє й складає близько 500 км. Але більшість туристів ходить лише частину маршруту. Найпопулярніший варіант: старт з каньйону Гейнюк та фініш в Чірали зі сходженням на гору Олімп (Тахтали Даг, 2365 м). Цей відрізок шляху наймальовничіший, тут багато варіантів проходження, багато античних містечок та пам’яток. Але як я вже писала вище, особливість стежки в том, що ви можете скласти власний маршрут, пропускати менш цікаві відрізки або взагалі виходити на радіальні одноденні піші прогулянки. Не обов’язково дотримуватися класики трекінгу через гору Тахтали Даг – є варіанти стежки вздовж моря. Рекомендую вивчити карту Лікійської стежки (можна знайти купу варіантів в інтернеті), щоб визначити власний маршрут з найцікавішими місцями для вас.
Зазвичай на трекінг закладають 7-10 днів. Орієнтуватися потрібно на ваш темп, приблизний кілометраж за день та побажання. Можна проходити за день і по 20-25 км, а можна й 10-15, роблячи більше тривалих зупинок. Можна взагалі пройти невеличкий шматок за 2-4 дні. Перед плануванням варто вивчити місця, де можна встановити намет – зазвичай вони відмічені на картах Maps.me чи подібних.
Далі трохи детальніше про наш маршрут. Ось тут на мапі позначені його основні точки.
Каш
Для старту ми обрали містечко Каш, до якого доїхали на автобусі з Анталії. В місті є кілька варіантів комфортних сучасних кемпінгів. гестів та готелі. Прямо тут ми вже зустріли першу пам’ятку Античності – амфітеатр, на якому і сьогодні проводять різні перформанси та заходи. В місті є невеличкий туристичний магазин, де можна докупити спорядження, газ або необхідні аксесуари. Також тут є супермаркет, далі це вже буде рідкістю. З Кашу ми на автобусі під’їхали до стежки, яка мала вивести в місто Кекова. Не найкраща ідея, адже стежка не є частиною Лікійського шляху, скоріше технічна ґрунтова дорога, що постійно спускається з гори донизу, нічого особливого. Сама Лікійська стежка Каш-Кекова проходить вздовж моря, приблизна відстань між містами 35 км, тобто такий відрізок краще проходити за два дні, тож ми вирішили трохи зрізати.
Кекова та затоплене місто
Маленьке містечко, де можна зустріти багато руїн античних часів, в основному гробниць. Деякі з них знаходяться прямо посеред приватного подвір’я. На катері або каяках можна відвідати затоплене одноіменне місто або Sunken City. Дуже мальовниче місце. Колись тут жили античні люди, але з часом місто пішло під воду, тому з судна видно вулички, частини будівель під водою. Ми зробили хитріше – попросили капітана катера висадити нас на одній з бухт, поближче до Лікійської стежки, тож назад в місто ми не поверталися і таким чином дещо скоротили наш маршрут до Демре.
В самому містечку Кекова на набережній є прикольне кафе “Hassan”, де одна зі стін повністю прикрашена фотографіями власника з відвідувачами, вирізками з газет та журналів, де згадувався ресторанчик. Шеф-кухар та власник Хасан сам гостинно зустрічає гостей та зробить все, щоб перебування в його закладі залишило лише приємні спогади.
Шлях до Демре був легкий на дуже красивий – ми проходили повз маленькі бухти, пасовиська овець, а нашим приятелям навіть вдалося побачити двох великих морських черепах. Перепад висот невеликий, тож шлях був максимально приємним. В Демре можна зупинитися в єдиному кемпі, стати “дико” або пройтися до гесту – ми обрали перший варіант. Кемпінг тут скромніший, ніж в Каші, але душ та туалет є, а в поході це вже дуже багато. До того ж прямо в кемпі можна замовити великий ситний обід з кількох страв.
Античне місто Міра
Після ночівлі в кемпінгу Демре, ми під’їхали до античного міста Міра: тут дуже добре зберігся амфітеатр, а також гробниці, видовбані прямо в скелі. Колись тут ховали лише дуже заможних людей. На огляд пішло десь півтори години.
Далі ми скоротили шлях на таксі й під’їхали до містечка Мавікент, саме звідси починався наш шлях до місця ночівлі – піратської бухти. Проте на місці нас чекала несподіванка – невеличка бухта була вщент зайнята місцевими, що приїхали відпочити на вікенд. На щастя зовсім поруч ми знайшли гест-хаус з опцією зупинитися в будиночках або орендувати місце під намет. Якщо ви плануєте зупинятися в цій бухті – зауважте, що з п’ятниці по неділю тут може бути дуже людно, щоб зайняти місце під палатку краще планувати прибуття в бухту до обіду. Саме місце дуже прикольне: бухта маленька, наче з казок про піратів. Поряд є кілька гротів.
Мис Гелідонія
Спочатку ми планували зупинитися тут, проте почитали останні відгуки про погану якість води в колодязі та можливих скорпіонів, та передумали. Не дарма, для наметів тут не так багато місця. Маяк знаходиться на горі, навколо дуже багато каміння, коріння дерев. Але це гарна оглядова точка, однозначно, варта уваги. Види відкриваються просто неймовірні! Шлях від бухти до маяка приблизно 1-1,5 години. Це один з відносно важких відрізків на шляху, адже від маяка потрібно круто набирати висоту. Додайте сюди палаюче сонце і 20 хвилин підйому вже здадуться пеклом. Проте краєвиди та подальший шлях через тінистий ліс змушують швидко забути про усі незручності.
Найближче від мису містечко — Адрасан, до якого від маяка приблизно 3 години. Тут вже відчувається присмак туристичного курорту: на березі можна вийняти прогулянковий катер, є готелі та гест-хауси на різний смак. Одна з фішок містечка – кафе прямо над річкою.
Чіралі, Олімпос та вогні Химери
Наступна точка в нашому маршруті – Олімпос та пляж Чіралі. Шлях до містечка пролягає через невелику гору. Лікійська стежка веде прямо через стародавнє місто Олімпос. Плюс – ви можете безкоштовно оглянути древності, мінус – якщо поселитесь в гесті, то доступ до пляжу Чіралі буде тільки через платний вхід на територію Олімпуса. Це не дуже зручно, якщо ви зупиняєтесь на ніч в містечку, а не прямуєте далі до Чіралі. Проте, можна повернутися на стежку і знов зайти в комплекс, а далі вийти на пляж, звідки вже дістатися до Чіралі. Для цього потрібно буде дещо повернутися та подряпатися вгору. Або спробувати вмовити охоронців на вході пропустити вас далі до Чиралі чи просто заплатити за вхід на територію.
В Олімпусі дуже широкий вибір гест-хаусів, особливо багато варіантів будиночків на деревах. Ми зупинялися в милих будиночках посеред апельсинового саду. Окрім атмосферності, тут дуже класні вечері та сніданки. В самому містечку навіть знайшлася пристойна кав’ярня, де можуть подати фільтр-каву.
Перехід з Олімпусу в Чіралі пляжем займає хвилин 20-30 – це найкоротший шлях. В Чіралі немає кемпінгів як таких, проте можна поставити намет на подвір’ї гест-хаусу. Про таку можливість можна дізнатися прямо в самому гесті, або з рекламних табличок, які вивішують власники. Нам знову пощастило поставити намет прямо посеред апельсинового саду.
Містечко Чіралі відоме пляжем, де відкладають яйця морські черепахи, а також вогнями химери, що виникають прям з-під землі. В древності вогні сягали 2 м та слугували орієнтиром для моряків, зараз найбільші з них ледь сягають 50 см та чудово слугують туристам для смаження сосисок. Вогні знаходяться приблизно в 3 км від міста, тож варто розрахувати час, щоб встигнути дійти до вогнів до заходу сонця. Самі вогні знаходяться дещо на горі, до неї веде добре облаштована та промаркована стежка. На вході беруть невелику плату за відвідування. Саме тут деякі туристи найчастіше зустрічають скорпіонів, але ми не бачили жодного. Найкращий час для відвідування – ввечері з пляшкою вина.
Безлюдні бухти
Після Чіралі до Тікірови є лише один шматок стежки без поселень та цивілізації. Стежка проходить дуже близько до моря – йти одне задоволення. На цьому маршруті є кілька прекрасних безлюдних бухт для купання або ночівлі. Деякі з них навіть мають імпровізований душ, кілька столиків для обіду та джерела прісної води. В одній з такх бухт ми зупинилися на ніч. Це була наша єдина повністю “дика” ночівля, максимально близько до узбережжя. Окрім приємного звуку морського прибою, півночі ми слухали тупотіння та вереск диких кабанів, що зграєю атакували сміттєвий бак на пляжі в пошуках їж. Кабанів тут багато, майже скрізь можна зустріти траншеї, які вони риють, шукаючи поживу. Щоб вони не докучали – їжу краще максимально добре пакувати, щоб запах не привертав увагу тварин, та підвішувати повище на дерево.
Тікірова та переїзд в Анталію
Тікірова – це вже повноцінне курортне місто, де навіть на початку травня можна зустрічати багато відпочиваючих в турецьких олл-інклюзівах. Вулиці міста – це безкінечні торгові ряди з пляжними аксесуарами, сувенірами та виробами з хутра. Місцеві непогано знають російську, тому щоразу намагаються закликати туристів. Особливо весело, коли ти йдеш спітнілий, брудний, з рюкзаком, а турок кричить тобі “Заходь, вибирай шубу! Скоро холодно буде!”. Десь на околиці міста є кемпінг, можливо єдиний тут. Але ми зупинилися в готелі, щоб добряче виспатися перед довгим поверненням додому, в Україну. Зупинятися надовго в Тікірові немає жодного сенсу. Після спокійної та тихої Лікійської стежки курортні містечка сприймаються дуже погано.
З автобусної станції міста можна виїхати в Анталію. Квитки купувати заздалегідь не потрібно. В нас був ще повноцінний день у місті, тож прямо на автовокзалі ми поклали рюкзаки в камеру схову і повернулися в місто. З варіантів чим зайнятися в Анталії:
- Покататися на туристичному кораблику вздовж узбережжя, подивитися на водоспад
- Відвідати дуже милий бічпарк з фудкортами, спортивними майданчиками та просто цивілізовано облаштованими зонами відпочинку
- Покататися на канатній дорозі поблизу бічпарку
- Відвідати дельфінарій
- Прогулятися старим містом
Загалом, є чим себе зайняти. З центру міста до аеропорту є прямий трамвай, що дуже зручно.
Читайте також: Шлях Сантьяго: враження чотирьох пілігримів
Ціни в Анталії та на Лікійській стежці
Курс ліри у 2019 році був приблизно 6 турецьких лір за $1.
Таксі з аеропорту в центр – 60 лір. В туристичних місцях ціни на таксі одразу зростають в кілька разів, проте можна торгуватися.
Трамвай з аеропорту в місто – 2,4 ліри + 5 лір завдаток за картку
Автобус з Анталії в Каш – 40 лір, з Тікірови в Анталію – 10-15 лір
Шаурма в центрі Анталії – 20 лір
Пиво – 20-25 лір
Кава – 5-10 лір
Свіжі фреші – від 2 до 10 лір
Сніданки на стежці в гестхаусах або готелях від 15 до 30 лір, комплексний обід з 4 страв – 30 лір.
Поїсти в кафе чи ресторанчику – 100-150 лір на людину
Місце в кемпінгу – 35-100 лір з намету, гестхаус – 100-200 лір за номер/будночок.
Вхід до деяких історичних пам’яток – 20-35 лір.
Прогулянка до затопленого міста Кекова на човні – 50 лір з людини (в низький сезон).
Яке спорядження потрібно на Лікійській стежці?
Все залежатиме від формату подорожі, який ви оберете для себе. Основне спорядження краще підготувати до походу, дещо з дрібниць можна докупити в Анталії в магазинах Decathlon або Tibet Outdoor. Примірний список речей та спорядження для трекінгу з наметом в середні весни:
- Намет
- Килимок (карімат), краще надувний
- Спальний мішок (літній)
- Пальник та газовий балон (купується на місці, перевезення газового балона в літаку заборонено)
- Похідна кухня (казанок, миска, чашка, ложка-виделка, ніж, спеції, опціонально)
- Трекінгові палиці (опціонально)
- Зручне взуття, бажано трекінгові черевики
- Змінне взуття (легкі кросівки або сандалі)
- Куртка типу віндстоппер + дощовик (можна звичайний з поліетилену)
- Флісова кофта
- Футболка трикотажна
- Футболка або кофта з синтетичного матеріалу
- Головний убір (обов’язково!)
- Легкі штани
- Шорти
- Трекінгові шкарпетки
- Змінна футболка
- Змінний одяг для прогулянок в місті
- Плавки або купальник
- Індивідуальна аптечка
- Індивідуальні засоби гігієни (сонцезахисний крем – обов’язково)
- Рушник з мікрофібри
Якщо ви не збираєтесь ночувати в наметі та зупинятиметесь лише в гестах – список речей, як і ваш рюкзак, може бути значно меншим.
Telegram 
