Історичний вікенд: захоплюючі краєвиди та таємниче озеро

Куди поїхати на вихідні? Щоб були цікаві та красиві місця, хороша дорога та короткі переїзди? Звісно, ми маємо для вас такий варіант маршруту. Зручно стартувати можна з Києва, Черкас, Канева та Переяслова.

Точка збору команди – AЗК SOCAR на Бориспільському шосе. Заправляємо авто, підкріплюємося запашною кавою та рушаємо в бік Переяслава. Дорога в цьому напрямку хороша, дуже рідко трапляються ямки або накати, але загалом поставимо цьому шляху тверду 4 за якість покриття – за авто можна не переживати.

Руїни ротонди Каневських

Перша локація – руїни ротонди сім’ї Каневських в селі Воскресінське. Колись тут був маєток Михайла Каневського, який в 1855 році збудував церкву Вознесіння Христового. Храм будувався як садибний при маєтку. Загалом тут розташовувалися садиба, флігель, садовий будинок, два млина і каретна майстерня. За одним з переказів, назвою село Воскресінське зобов’язане щедрості Каневських до місцевого населення – для людей життя тут було суцільне «воскресенье» (неділя, рос.). На жаль, після революції маєток знищили, навколишні сади викорчували, церкву перетворили на склад зерна, а на місці маєтку збудували корівники. Одну з сестер Каневських більшовики застрелили прямо на мосту в Переяславі під час революції.

Якимось чудом залишки церкви дійшли до наших днів – це все, що залишилось оригінального від маєтку Каневських. Храм збудовано в дуже незвичному для цих країв ротондному стилі. Основний архітектурний стиль – класицизм. Це наштовхує на думки про те, що храм скоріше був католицьким, ніж православним, як вважать місцеві. Ймовірно, Каневські були етнічними поляками – типово для поміщиків тих часів. Іншим доказом на користь католицького походження храму можуть бути мальтійські хрести, що де-не-де збереглися на фасаді. Також це може бути натяком на масонські символи: в ті часи масонство набувало популярності серед знаті.

На жаль, жодні фрески чи оздоблення інтер’єру не збереглися. Проте ротонда вражає. Хочеться трошки затриматися всередині, роздивитися. Завдяки сферичній бані тут чудова акустика.

Як доїхати руїн Ротонди Каневських?

Автобусом: з автобусної станції Переяслава в напрямку Лецків або Тарасівки через Воскресінське. Інший варіант – з Переяслава в до Великої або Малої Каратулі, але в такому випадку від села до Воскресінського прийдеться дійти кілька кілометрів пішки.

Руїни затопленої церкви св. Іллі в Циблях

Наступний спот – руїни церкви святого Іллі в Циблях – вже за 15 хв від ротонди. При будівництві Канівської ГЕС Циблі відселили, як і багато інших сіл вздовж Дніпра. Вже проїжджаючи повз село, можна помітити типову радянську забудову та чіткі перпендикулярні вулиці. З краю села відкривається чудовий вид на Дніпро, майже навпроти видніється Трахтемирівський півострів.

Храм в Циблях існував ще з XVIII ст., а в 1861 році будо відбудовано цегляну церкву за типовим проєктом архітектора Костянтина Тона. Будівництво спонсорував колезький секретар Кирило Оплачко. Дивлячись на сучасні руїни, важко уявити, що колись храм мав п’ять цибулеподібних куполів та дзвіницю з шатроподібним верхом. Певно, ви вже здогадалися, що було з храмом після приходу більшовиків? Так, тут облаштували склад зерна, але в 1941 році служби в церкві було відновлено. Церква функціонувала до 60-х років. Під час будівництва ГЕС Циблі відселили, а усі старі будівлі та споруди розібрали. З якихось причин церкву не змогли розібрати повністю й при затопленні водосховища руїни опинилися на невеличкому острові. Схожа історія трапилася з храмом в Гусинцях, що поблизу Ржищева, про який ми писали раніше.

На відміну від більш популярної затопленої церкви в Ржищеві, до руїн в Циблях не привозять туристів. Можливо і можна домовитися з місцевими рибалками про трансфер, але на березі ми не помітили човнів. Проте дістатися руїн храму все ж таки можна. Для цього потрібно пройтися до лісу (під’їхати на авто – погана ідея, дорога не дуже), з лівого боку церкви, вийти до води, а далі йти вбрід близько 20 хв. Влітку вода тут не вище коліна. Під самим храмом можуть траплятися «сюрпризи» у вигляді черепків та людських кісток – колись при церкві було кладовище. Прогулянка до церкви вбрід – пригода авантюрна, тож готуйтесь до усіляких несподіванок. Всередині руїн не збереглося жодних фресок чи елементів інтер’єру.

Якщо похід до церкви вбрід – це не для вас, то подивитися на неї можна з пагорба за селом, що за електричною підстанцією. Тут же знаходиться старовинний козацький хрест та відкривається шикарний вид на весь Дніпро. Тут, в затінку дерев, можна влаштувати привал на обід.

Щоб не витрачати час на приготування їжі та побільше оглянути місцевість, ми прихопили з собою готові страви “Верес”. Три різні смаки зі шматочками м’яса або грибів, смакують ніби щойно із домашньої кухні. Ще кілька плюсів в подорожах – продукт вже готовий до вживання, що значно заощаджує час, а компактна упаковка не займе багато місця! Для приготування потрібно тільки розігріти пакети, наприклад, у воді, або навіть на розпеченому сонцем капоті машини. Кілька хвилин і смачний обід готовий!

Як доїхати затопленої церкви в Циблях?

Автобусом: з Києва від автовокзалу “Дарниця” або “Видубичі” в напрямку Канева до Циблів; з Переяслава від автостанції до Циблів.

Озеро Бучак (Блакитне)

Вирушаємо далі та тримаємо напрямок на озеро Бучак. Від Канева до озера всього 19 км, дорога більш-менш пристойна, лише останні кілька кілометрів – ґрунтовка з ямами. В цілому, пройде більшість автівок, але будьте обережні. Попри рекомендації Google Maps на колі на під’їзді до озера триматися ліворуч, краще їхати праворуч вздовж берега. По дорозі вже можна шукати місце під намет – тут їх вдосталь. До самого озера також можна під’їхати, але місць для наметів замало, вдень там багато людей, що приїжджають покупатися. Для купання є два невеличких пляжі: один дуже умовний, з тарзанкою та вимосткою, а другий – з піщаним берегом і більш приємним дном. Вода в озері досить чиста, є навіть риба.

Озеро Бучак (інша назва – Блакитне) було штучно створене при будівництві Канівської ГАЕС та отримало назву від села Бучак, що колись розташовувалось тут. Де-юре, село все ще існує, але проживає тут трохи більше десятка людей. Більшість відселили ще у 80-х роках, коли вирішили збудувати енергоакумулюючу станцію. При надлишковій електроенергії станція мала закачувати воду у верхнє озеро, а потім за потреби спускати через турбіни у нижнє, тим самим вивільняючи електроенергію. Саме цим нижнім мало бути озеро Бучак, але наприкінці 90-х будівництво станції припинили через економічну кризу та аварію на Чорнобильській АЕС. Досі раз на кілька років обговорюються можливості поновити будівництво, проте бетонні конструкції станції й далі поростають бур’яном. До речі, недобудова ГАЕС знаходиться по дорозі на озеро, об’єкт не охороняється, тож можна влаштувати собі індастріал-прогулянку бетонними лабіринтами.

На горі є оглядовий майданчик, з якого відкривається той самий шикарний вид на озеро та Дніпро. На гору йде невеличкий підйом, але відстань невелика. Під оглядовим майданчиком знаходиться піщаний пляж.

Бучак як місцевість має дуже давню і цікаву історію. Тут знаходили сліди древніх поселень та культур. Неподалік знаходиться Рожена криниця – пам’ятка історії IX ст. За переказами, великі князі київські Святослав, Ігор та Володимир під час походу на половців зупинялися тут, щоб поповнити запаси води. Також на пагорбах Бучака можна знайти старий вітряк, який місцеві перетворюють на туристичний об’єкт (координати вітряка та криниці ви знайдете на карті в кінці матеріалу). Місцевість Бучака дуже мальовнича, недарма свого часу тут знімали свої фільми С. Параджанов («Українська рапсодія»), О. Довженко («Поема про море»), А. Тарковський («Дитинство Івана»). З 1994 року цю місцевість включили до складу Державного історико-культурного заповідника «Трахтемирів».

Рекомендуємо зупинитися біля Бучака з наметом: тут достатньо місць для табору вздовж Дніпра та біля самого озера. У другому варіанті під’їхати автомобілем не вийде, проте конкуренції за галявинку тут менше. Ми обрали одне з місць на самісінькому березі річки. Після встановлення та організації табору насолодилися заходом сонця під Becherovka Lemond: добре смакує в чистому вигляді.

Як доїхати до озера Бучак?

Найкращим варіантом буде подорож на автомобілі, з громадським транспортом можуть виникнути проблеми, адже поряд немає населених пунктів. Найкращим варіантом буде добиратися з Канева автобусом (наявність рейсів краще уточнювати заздалегідь), таксі або попуткою в напрямку с. Студенець або с. Іванків, а звідти пішки до озера;

Автобусом: з Канева в напрямку с. Григорівка (ПН, СР, ПТ, НД).

Переяслав та музей космосу в церкві

Наступного дня вирушаємо у зворотньому напрямку до Києва і дорогою заїжджаємо в музей архітектури та побуту в Переяславі. Взагалі, Переслав – місто-рекордсмен за кількістю музеїв, лише в межах історико-культурного заповідника їх тут 25.

Етнографічний музей розповідає про побут та архітектуру середньої Наддніпрянщини. Окрім реконструкцій типових хат селян, поміщиків, робітників, тут є ціла колекція різноманітних млинів. Все в дуже доглянутому стані, що не може не радувати.

Родзинка комплексу – музей космосу в приміщенні церкви. Як і більшість експонатів, церква 1891 року була перенесена до заповідника з села В’юнище Переяслав-Хмельницького району в 70-х роках, а музей космосу відкрили в 1979 році. Серед експонатів є костюм та парашут Гагаріна, особисті речі першого космонавта незалежної України Л. Каденюка.

На огляд комплексу варто закласти не менше 1,5 години. Територія досить велика та насичена різноманітними об’єктами та музеями. Найприємніше те, що більша частина оглядових маршрутів проходить повз алеї дерев, тож влітку тут можна сховатися в затінку. Кафе чи магазинів на території музею немає, тому перекус варто брати з собою. А от запас води можна поповнити в одному з питних фонтанчиків.

Як доїхати до музею архітектури та побуту в Переяславі?

Автобусом: з рейсовим автобусом з Києва, Канева чи Черкас.

Усі локації додано на карту Google Maps. Рекомендуємо перед поїздкою зберегти мапу.

Ось ще кілька ідей, що можна оглянути в околицях:

Цей матеріал створено за підтримки партнерів: