Житомирська область, Коростенський район, село Дружба.
Кар’єр, що утворився внаслідок добування нерудних копалин у селі Дружба Житомирської області, вражає своїми краєвидами й чистотою води. Вода має яскраво бірюзовий колір, а піски й гори, що нависають навколо, грають світло-коричневими відтінками. Водичка кар’єру відповідає санітарним нормам й береже у своїх глибинах різноманітних риб та раків.
У 1948 році для потреб військової промисловості, а саме: для післявоєнної відбудови споруд військового призначення, Житомирщина почала «видавати на гора»: камінь кварцито-пісковик, пісок, гравій, глину та каолін.
Перші розробки проводились майже без спеціальної техніки. На кам’янистій землі розпалювалося велике багаття, по розпеченому місцю поливали холодною водою, й від різкої зміни температур камінь кришився та тріскав. Брили діставали, дробили вручну й вивозили. Згодом з’явилася спеціальна техніка, протягнули залізничну колію, на місці побудували дробильний завод. Будівля заводу, хоч і занедбана й напівзруйнована, існує досі.
Разом із заводом територія кар’єру складає аж 124 гектари, він є одним із найбільших затоплених в Україні. Поруч із копальнями для працівників кар’єру будували житло, так і з’явилося смт Дружба. В часи розквіту підприємства (80-ті роки минулого століття) селище налічувало близько 5000 жителів. Зараз у селі проживає менш як 500 селян, бо кар’єр не працює вже понад 20 років.
Та святе місце пусте не буває, і 30 метрова вирва дала притулок воді. Повільно та впевнено з кам’яної ями кар’єр перетворювався на бірюзове чудо у смарагдовій оправі лісу.
Уся вода Дружбівського озера має природне походження. Дощі, талий сніг, підводні джерела десятиліттями напували чашу кар’єру. Сьогодні ж дно з білої глини, відсутність мулу та підводної рослинності зробили прозорі глибини водойми ніжно голубими, неймовірно красивими. Вражає більше, ніж очікуєш після переглянутих фото та відео. Так, всього-на-всього величезне водне дзеркало відображає колір неба. Біло-сіро-бежеві піщані гори з одного боку — то шматочки й крихти від породи, що роками вигорталися з глибин землі як непридатні для промисловості. Дощі, струмки й вітри майстерно вирізьбили з того піску гори, схожі на мереживо. Серед тих гір — спуск до білого піщаного пляжу. Далі, вздовж берега, досить високі скелі, кам’яні брили, піщані галявини, густо вкриті молодими соснами й березами. В скелях видовбані нірки — там живуть берегові ластівки.
Читай також: Цікаві місця недалеко від Житомира
І мало хто, крім місцевих, знав би про це місце, якби не чудо техніки: квадрокоптер. Знімки кар’єру, що зробили з висоти пташиного польоту два роки назад, вмить розлетілись соцмережами.
Тому сьогодні побути наодинці з ним, Дружбівським кар’єром, неможливо. Близько 100 відпочивальників у будні та біля 500 у вихідні — така статистика теплої пори року.
Люди приїздять із наметами чи просто купатися на один день, із надувними матрацами, з вудочками, на фотосесію чи помедитувати. Вхід у воду пологий, то ж місце підійде для відпочинку з дітьми.
Чомусь тут немає комарів, та обережно: багато ґедзів. Їжу та воду бери з собою, бо невеликий магазин є тільки в сусідньому селі. Траса від Києва (приблизно 235 км) хороша, та ближче до кар’єру чекай на білу пилюку на піщано-гравійній дорозі.
Як залізницею можна добратись до Дружбівського кар’єру: дизель-поїздом із Житомира до Коростеня, в Коростені пересісти на поїзд до міста Олевськ і вийти на станції «Діброва Олевська». Від Діброви ще 5 км пішки або велосипедом. Цей спосіб добратися займе близько семи годин.
Відстань від Житомира: 150-160 км, то добиратися найкраще буде автівкою.
Вхід та в’їзд вільний, тому найважливіше побажання від усіх землян: залиш після себе чисто, нам усім це дуже потрібно.
Telegram 
