Місто Полтава, вул. Олександра Засядька, 1
Музей важкої бомбардувальної авіації у Полтаві має чим здивувати відвідувача. Просто неба на летовищі розташовані залізні «птахи»-експонати.
Серед них — міжконтинентальний надзвуковий стратегічний бомбардувальник-ракетоносець із крилом змінюваної стріловидності: Ту-160.
Він і досі наймогутніший літак світу, названий пілотами «Білим лебедем». За кодифікацією НАТО назва літака — Blackjack, «Дубина». Такий український «Лебідь» єдиний у своєму роді музейний експонат на планеті.
Літак Ту-160 є найбільшим, найшвидшим і найпотужнішим бомбардувальником-носієм ядерної зброї. Розробили велетня ще у семидесятих роках Казанським авіаційним виробничим об’єднанням ім. С.П. Горбунова й КБ Туполєва.
Перший політ він виконав 18 грудня 1981 року. Прийнятий на озброєння СРСР у 1987 році. Всього збудували 35 літаків Ту-160, а ми розповімо про 18 тих, що базувалися на військовому летовищі в українських Прилуках.
За спогадами пілотів, багато літаків доставили у військову частину Прилук «сирими», отож технарі доробляли деякі системи та вузли вже на військовому летовищі. У короткий період, із 1987 по 1991 рік, кожен з них уже піднімався в повітря. Небо ще не тримало в обіймах таких «Лебедів». Довжина корпусу літака становила: 54,1 метри, а розмах крила — 55,7 метрів. Літали пілоти по 14-ть годин безперестанку, а по відстані — це 12500-13000 кілометрів.
То були польоти без дозаправки з Прилук на Північний полюс, і ще на 500 км далі Північного полюса, а потім назад: на Урал, до Каспійського моря й додому, у Прилуки.
Баки для пального розміщувались всюди, де тільки можна по корпусу літака, навіть у рухомих закрилках. Сумарно вони вміщали 180 тонн палива (три залізнодорожних цистерни).
Без палива та боєголовок, порожній літак мав вагу: 118-120 тонн, а заправлений та завантажений зброєю важив: 275 тонн.
Ту-160 ніс 12-ть ракет, які після випуску знижувались на висоту 15-25 метрів й долали зі згинанням рельєфу від 1500 до 3000 кілометрів. Засобами ППО 80-х чи 90-х років таку ракету неможливо було відстежити.
Вартість одного літака без ядерних боєголовок й без пального становила: 244 мільйони рублів! Або ж: 250 мільйонів доларів. Якщо екстраполювати цю цифру на вартість автомобілів «ВАЗ» у совку, то замість одного літака вийшла б 41 000 «Жигулів».
Маючи чотири надпотужних двигуни (кожен масою 25 тонн), бомбардувальник розвивав швидкість до 2250 км за годину. Та над Північним полюсом, коли наземні радіостанції вже не діставали, щоб контролювати швидкість, пілоти «похуліганили», як вони кажуть, та розігнали «Лебедя» на 2500 км за годину. Тоді у хвостовій частині від перегріву поплавилися деякі блоки, хоча на висоті понад 9000 метрів температура за бортом становила: мінус 56 градусів за Цельсієм.
Планові польоти здійснювали на дозвуковій швидкості: 800-900 км за годину, і лише раз на рік кожен із пілотів робив виліт на «надзвукові». Під час такого рейсу у салоні панувала неймовірна тиша, бо рев двигунів залишався далеко позаду.
Ту-160 — перший літак дальньої важкої авіації, що керувався не звичним штурвалом, а джойстиком. За словами пілотів, він був летючим та чутливим, не дивлячись на розмір і вагу.
У кабіні є безліч датчиків та крісла для чотирьох льотчиків: зліва — командир літака, справа — крісло для другого пілота, а позаду ще два місця для штурманів. Хлопці на дальніх перельотах підвішували гамак у вузькому проході та по черзі відпочивали в повітрі.
Тоді (у тоталітарному совку) пілотів-дальників відбирали так прискіпливо, що їх було навіть менше, ніж космонавтів. Ці хлопці мали серйозні знання, стальне здоров’я й психіку.
Та одного разу «Лебедем» керувала жінка. Зовсім трохи, правда, та все ж, вона вела літак у небі. Прокатати свою кохану на бомбардувальнику коштувало пілоту списання з льотної служби та переведення в наземну роботу. Світила ще й кримінальна справа, та пронесло якимось дивом.
У роки незалежності, під час підписання угоди про відмову України від ядерної зброї, вісім чи дев’ять Ту-160 з аеродрому Прилук передали росії в рахунок погашення боргів за газ.
Усіх інших, окрім того, що в музеї, порізали на шматки. Другим порізали зовсім новий літак, він піднявся в небо лише двічі, й налітав всього 18 годин (літак, вартістю 250 мільйонів зелені, нагадаємо ще раз).
В Україні ж останній «Лебідь» залишився лише як спогад та відпочиває зараз собі у Музеї важкої бомбардувальної авіації в Полтаві.