Подорож кемпером – це щось про романтику дороги, свободу планування та незалежність від бронювань. Наш маршрут цієї подорожі був дуже насиченим – у планах було відвідати кілька країн центральної Європи.
Стартували з півночі Німеччини, рухались у напрямку Баварських Альп. Зупинилися в місті Бад Райхенхаль (Bad Reichenhall), і вже звідти рано вранці вирушили на Гроссглокнер (Großglockner).
На подолання цього шляху ми заклали цілий день – з зупинкою на одному з оглядових майданчиків, щоб пообідати. Їхали 30-го квітня, і навколо ще лежав сніг. Це додавало краєвидам якоїсь кінематографічної драматичності – і буквально перехоплювало подих. До речі, цього року дорогу відкрили вже 25 квітня.
Що таке Ґроссглокнер
Ґроссглокнер – це 48 кілометрів гірської дороги з 36 серпантинними поворотами, що веде крізь серце національного парку Гое Тауерн (Hohe Tauern) аж до підніжжя найвищої вершини Австрії. Найвища точка самої дороги – перевал Хохтор (Hochtor) на висоті 2 504 м, але якщо звернути на бічний під’їзд, можна дістатися до оглядового майданчика Едельвайсшпітце (Edelweißspitze) на 2 571 м – звідси відкривається вид на понад 30 тритисячників.
Дорога підходить для кемперів і будинків на колесах, але варто заздалегідь перевірити обмеження за розміром на офіційному сайті.
Коли працює дорога
Цього року дорогу відкрили з 25 квітня 2026. Години роботи залежать від сезону: до 31 травня – з 6:00 до 20:00, з 1 червня по 31 серпня – з 5:30 до 21:00, з 1 вересня – з 6:00 до 19:30. Поза цим часом діє офіційна заборона на в’їзд.
Відвідувацький центр Кайзер-Франц-Йозеф-Хьоє (Kaiser-Franz-Josefs-Höhe) працює щодня з 10:00 до 17:00
Ще один практичний момент: кемпінг безпосередньо вздовж дороги офіційно заборонений. Тому ночівля – до або після маршруту. Містечко Целль-ам-Зе (Zell-am-See) або Ґроскірхайм (Großkirchheim) ідеально підходить як база.
Скільки це коштує
Ґроссглокнер — це окрема платна дорога, і стандартна австрійська моторвей-віньєтка її не покриває.
Квиток купується на касі на в’їзді – є дві точки: з боку Зальцбурга (Ферлайтен) і з боку Каринтії (Гайлігенблут). Денний квиток для легкового авто з проїздом в одну сторону у 2026 році коштує €46,50. Для електромобіля – €40,00. Якщо їдете після 18:00 – квиток для авто дешевше: €36,50.
Для кемперів і будинків на колесах: якщо повна маса до 3 500 кг – діє тариф як для легкового авто. Від 3 500 до 7 500 кг – тариф LKW 1 (€56,50 за одну сторону).
На касі видають наліпку та інформаційні буклети – у тому числі про тварин національного парку Гое Тауерн (Hohe Tauern). Зустріти на дорозі бабака, орла чи навіть сірну – цілком реально. Буклет одразу пояснює, кого шукати на яких висотах.
Якщо плануєте повернутись тією ж дорогою або проїхати ще раз того ж дня – з тим самим денним квитком це безкоштовно. Повторний в’їзд у тому ж сезоні – доплата лише €17,50.
Другий платіж – австрійська е-віньєтка за €12,80. Вона потрібна для проїзду австрійськими автобанами і купується незалежно від квитка на Гроссглокнер. Ми купили її за день до в’їзду в Австрію через застосунок Vignette ID – зайняло буквально кілька хвилин.
Ось так виглядає інтерфейс застосунку. Обрала країну і необхідний тип вінʼєтки, у нашому випадку – це 2А.
Далі мене переводить на екран з полями для вводу номеру авто, дат подорожей та опцією оплати тунелів.
У Австрії є окремі ділянки автобану та тунелей з додатковою оплатою. Якщо ви точно знаєте свій маршрут, то все зручно сплатити одразу онлайн і майже не зупинятися на пунктах збору оплати.
Також, важливо зазначити, через додаток вінʼєтку необхідно оплатити за день до вʼїзду (про це додаток попереджає). Перед оплатою система просить перевірити дані та ще раз пропонує скористатись послугою Flex – опція, яка дозволяє повернути кошти або змінити дані бронювання. Нам точно не була потрібна ця функція, бо ми вже не планували змін у маршруті.
Окремо хочу відзначити кількість способів оплати. Я переймалась, що не буде можливості оплати через PayPal, а даремно.
Після оплати і валідаціі на пошту прийшов лист з підтвердженням оплати і вінʼєткою.
Vignette.id – українська платформа для купівлі європейських е-віньєток онлайн. Сервіс охоплює Австрію, Словенію, Чехію, Словаччину, Угорщину, Швейцарію, Болгарію та Румунію — всі країни, де діє система електронних дорожніх зборів.
Сервіс стягує невелику комісію понад офіційну вартість віньєтки – вона покриває еквайринг, роботу серверів та підтримку.
У квітні 2026 року Vignette ID увійшов до числа 41 українського технологічного стартапу, що отримали грант від Єврокомісії в рамках програми European Innovation Council — як один із найперспективніших deeptech-проєктів з України.
Що дивитися на маршруті
Закладайте мінімум половину дня, а краще цілий. Дорога сама по собі є атракцією: кожен поворот відкриває новий вид.
Ключові зупинки: оглядовий майданчик Едельвайсшпітце – найвища точка з панорамою на Альпи; Кайзер-Франц-Йозеф-Хьоє – це місце, де можна підійти зовсім близько до льодовика Пастерце, найбільшого льодовика Східних Альп. З дітьми цілком комфортно: є парковки, туалети, кілька кафе прямо на маршруті.
Загалом підйом і спуск автобудинком давався легко. З практичних порад — це робити зупинки кожні 15-20 хвилин під час спуску, щоб давати гальмам охолонути, адже авто важить 3,5 тони. Також, перевірте, щоб всі шафки були зачинені 😉
Після спуску з Ґроссглокнера зупинилися на тихому сімейному кемпінгу у містечку Гроскірхайм. Далі по маршруту була Словенія, але це вже інша історія.
Якщо плануєте подорож через кілька країн дуже раджу мати під рукою застосунок, де можна сплатити вінʼєтку одразу для 9ти країн Європи. З vignette.id це справді зручно.
Ґросcглокнер – маршрут, який я б повторила. Може, наступного разу на легковому авто, без думок про навантаження на гальма. І обовʼязково повернусь заради сірни – цього разу пощастило побачити лише бабака і орла, а вона десь ховалась між скелями.
Враження точно варті витрат часу і підйому на 2 500 метрів.
Telegram 
