Українські замки — немов сніги Кіліманджаро: зникають з такою самою швидкістю. Тому варто їх побачити, поки час та люди не зробили своє. Найзручніше знайомитись з середньовічною будівельною спадщиною на Львівщині: тут концентрація замків чи не найбільша в Україні. Підготували добірку тих, що ще не зрівнялись із землею.
Бродівський замок
м. Броди, вулиця Замкова
Своєю появою замок завдячує польському гетьману Станіславу Конєцпольському, який придбав Броди та в 1630-1635 рр. розпочав будівництво фортеці нового на той час бастіонного типу. Архітекторами були Гійом де Боплан (так, той самий) та італієць Андреа дель Аква. Твердиня мала форму п’ятикутної зірки: на кожному її промені розміщувались бастіони, об’єднані між собою валами з казематами. Всередині знаходились будинки господарів. Пізніше, коли замок перейшов у власність Потоцьких, тут було збудовано замок.
На щастя, нині палац знаходиться в кращому стані, ніж оборонні споруди — їх зруйнували австрійці в 1812 році на прохання уряду Російської імперії, котра готувалась до війни з Францією. В Москві побоювались, що поляки, виступаючи на боці французів, облаштують тут потужну тилову базу. Тому голову вежу та равелін підірвали — їхні уламки засипали фортечний рів. Навіть в такому вигляді замок виглядає величним, а ще декілька років тому силами місцевої влади почали прибирати каземати та готувати їх до експозиції.
Цікаве: Замки та палаци Вінницької області
Добромильський замок
Місце: с. Тарнава, Старосамбірський район
Добромильский замок або ж замок Гербуртів — найвища серед усіх фортець Львівської області. Розташовується на самому вершечку гори на висоті 560 метрів над рівнем моря. Замок почав будувати Станіслав Гербурт в 1566 році на місці колишньої дерев’яної фортеці. А закінчив будівництво, що тривало майже 50 років, його нащадок Ян Щесний. Фортеця досягала 25 метрів в ширину та 85 метрів в довжину, а запланована була такою, щоб “вбудуватись” в природну форму гори й стати неприступною з усіх боків — взяти її можна було хіба з повітря.
Частково через цю неприступність її й зруйнували. На щастя, лише частково — за наказом австрійців, яким відійшли ці землі після першого поділу Польщі. Відбудовувати замок ніхто й ніколи не збирався, тому зараз можна побачити лише залишки башти, головне житлове приміщення без вікон і дверей, та мури. Дістатись до замку можна лише пішки, піднявшись на гору.
Жовківський замок
Місце: Жовква, площа Вічева, 2
Жовківський замок серед тих, що збереглись у досить притомному стані. Його звели на замовлення гетьмана Станіслава Жолкевського в 1595-1605 рр. Він мав бути резиденцією, тому навмисне будувався зручним для постійного проживання. По периметру розташовувались 4 триповерхові вежі та 4 триповерхові корпус, з’єднанні між собою глухими бойовими галереями. Всередину можна було потрапити лише через головну в’їзну браму з частково розвідним дерев’яним мостом. Звісно, навколо був суцільний мур. Всередині зведено великий палацовий корпус з декількома двориками.
Сьогодні замок має інший, не такий суворий вигляд. Спочатку його перебудував король Ян III Собеський, облаштовуючи свою резиденцію. Потім — магнати Радзивілли, що остаточно перетворили фортецю на світську будову. За останнього власника замок занепав, а його залишки спалила у Першу світову війну російська армія. Пізніше його частково відбудували коштом польського уряду в 1930-роках й після цього більше не реставрували.
Золочівський замок
Місце: Золочів, вул. Тернопільська
Замок подували на замовлення Якуба Собеського (батька того Яна, про якого йшлося в попередній історії) в першій половині XVII століття. Архітектор невідомий. Проте відомий тип будування — “palazzo in fortezzo” неоголандського стилю. Себто, фортеця, в якій можна жити. Частина оригінальних оборонних споруд збереглась й донині: бастіони, вали, частина надбрамної вежі. А от міст з равеліном — пізніша реконструкція. Всередині був величний житловий палац, господарчі споруди та так званий Китайський палац, котрий добудували пізніше й значно розширили.
Цікаве: Замки та палаци Чернігівської області
Свірзький замок
Місце: с. Свірж, Т1411
Цей замок зберігся чи не найкраще з усіх, що є в добірці. В тебе навіть є шанс потрапити всередину на екскурсію. Правда, невеликий, адже зачинений він частіше, ніж відчинений. Найцікавіше в ньому — поєднання суто оборонних деталей та елементів ренесансового палацового будівництва. Точної інформації про час та власників немає. Ймовірно, будівництво тривало в кінці XVI ст., а власниками, теж ймовірно, були Олександр Цетнер та Ганна Замойська, чиї герби й зараз можна спостерігати над головною брамою.
Фортеця доволі невелика, збудована у формі неправильного чотирикутника. Всередині — декілька двоповерхових будівель та мурів, що розділили господарську та житлову частину. Комплект оточений суцільним ровом, через який колись перекидали міст, тепер же він постійний. Вчені вважають, що замок був перебудований/добудований пізніше за участі Павла Гродзіцького, що відповідальний також за два львівських арсенали. Після Першої світової війни його частково зруйнували, а перші реставраційні роботи почались аж в 1975 році.
Старосільский замок
Місце: с. Старе Село
Це найбільший серед всіх замків Львівщини і йому зараз дуже погано. Мабуть, саме сюди варто приїхати в першу чергу, доки зовнішня стіна та пара веж, що залишились, не розсипались остаточно. Його почали будувати на місці старого дерев’яного замку, традиційно для тих часів спаленого татарами. Будівництво велось в 1854-1589 рр. під патронатом родини Острозьких та за проєктом Амвросія Прихильного, автора будівлі Костелу святого Лазаря у Львові.
Фортифікація мала п’ятикутну форму й будувалась в стилі пізнього ренесансу. По периметру була оточена суцільною оборонною галереєю для гарнізону. Зовні — бастіони з наповненими водою ровами. Замок постійно змінював власників й часто перебудовувався. В один з періодів оборонні споруди майже повністю зруйнували козаки. Останнє століття — період поступового руйнування замку і диво, що деякі башти досі стоять.
Цікаве: Замки Тернопільської області
Олеський замок
Місце: с. Олесько
Олеський замок — найстаріший з-поміж українських замків і має дуже насичену історію. Найперша його версія, ймовірно, з’явилась в XIV століття. Теперішніх своїх ренесансових рис замок набув за Яна III Собеського, котрий запросив для реконструкції італійського архітектора. Звідси — нетипова для того періоду й регіону овальна форма замку, два окремих крила якого об’єднані триповерховою вежею та прибудовою.
Колись в його стінах знайшли справжній замурований скарб, й з того часу шукачі скарбів постійно навідувались до стін фортеці й шукали свій, руйнуючи унікальне оздоблення. За радянського періоду в цих стінах знімали декілька стрічок (“Овід”, “Козаки йдуть”, “Д’Артаньян й три мушкетери”). Наразі Олеський замок реставрується найактивніше з-понад усіх: в ньому експонується найбільша в Європі колекція дерев’яних скульптур.
Підгорецький замок
Місце: с. Підгірці, Бродівський р-н
Замок в Підгірцях з’явився в 1635-1640 рр. завдяки старанням Гійома де Боплана та Андре дель Акви (той самий тандем, що працював над створенням замку в Бродах). Будувався як резиденція для коронного гетьмана Станіслава Конєцпольского. Є одним з найкращих прикладів гармонійного поєднання бастіонних укріплень та розкішного палацу. Має форму рівностороннього квадрата з довжиною сторони 100 метрів, по боках якого розташовані п’ятикутні бастіони. В північній частині побудовано палац, який неодноразово перероблявся. Та й оборонні споруди не дійшли до нас у первозданному стані — його принаймні тричі руйнували під час визвольної війни Б. Хмельницького.
Під час обох війн його грабували, в середині минулого століття тут сталась пожежа. Були зроблені незграбні спроби реставрації, але зараз Підгорецький замок виглядає доволі вбого. Він навіть увійшов до альбому британського фотографа Майкла Керрігана “Покинуті палаци”.
До речі, до цього замку маємо готовий маршрут Львівщиною.
Поморянський замок
Місце: с. Поморяни
Поморянський замок — одна з найстаріших фортець не лише Львівщини, а й України взагалі. Достеменна дата будівництва невідома, проте в письмових джерелах він згадується вже у 1497 році. Ймовірний архітектор — Шарль Бенуа. В 1620 році його викупив Якуб Собеський й трішки розбудував. Після цього твердиня витримала декілька набігів турків, але в 1675 році була повністю розграбована. Повторно її відновив Ян Собеський. Кажуть, що в один із набігів жителі взяли в полон особливо багато татар й турків, але не вбили їх, а поселили в сусідніх селах. Дотепер в Поморянах можна зустріти жителів з типово східними рисами обличчя.У 2018 році завалилась одна зі стін, але з недавнього часу комплекс почали потроху відбудовувати силами волонтерів та меценатів. У Підгорецького замку є своя сторінка у Facebook, де звітують про хід робіт.