за підтримки
Ідеальна мандрівка на вихідні – це мандрівка в Житомирську область. В нашому новому маршруті вихідного дня на вас чекатимуть приємна дорога, аутентичні поліські села, неймовірні кар’єри та скелі, руїни палаців, бурі ведмеді та навіть справжній водоспад.
Поліська хата в селі Городське
В 50 км від Києва, в селі Городське знаходиться культурно-мистецький центр «Поліська хата». Відвідувачів гостинно вітає пані Інна – вчителька образотворчого мистецтва. Колись вона разом з колегами-художниками вирішили створити мистецьку резиденцію. З цією метою почалися пошуки старовинних дерев’яних хат, які характерні для Полісся. Зрештою ентузіасти відшукали справжню дерев’яну хату, якій понад 150 років, а її власник, коли дізнався про мету митців, просто подарував їм будівлю.
Зараз в «Поліській хаті» зібрані різні предмети побуту, а зовні та всередині максимально відтворено дух XIX ст. Для відвідувачів тут пропонують екскурсії місцевістю, театралізовані народні свята та вечорниці, майстер-класи, пленери для художників, учнів та студентів художніх закладів. Також тут можна замовити смачний традиційний поліський обід, тож рекомендуємо утриматися від хот-догів на заправці, а замовити харчування в «Поліській хаті».
Біля хати є хлів з кроликами та птахами, за садком – невеличкий загін з баранчиками. Атмосфера пречудова. В «Поліській хаті» можна залишитися на ніч – передбачено до 10 спальних місць, а ще можна поставити намет у дворі. Організацію харчування, майстер-класів чи ночівлі потрібно замовляти заздалегідь. Залишаємо контакти пані Інни: inna_velichko@ukr.net, 067-723-53-82, 0412-460-760
Також в Городському є оглядовий майданчик зі скульптурами в стилі трипільської культури, облаштований організаторами «Поліської хати». Це не просто прикраса – колись тут дійсно була стоянка трипільців. Вид відкривається на все село. Щоб знайти гору з оглядовим майданчиком, при виїзді з села перед мостом поверніть ліворуч, стежка починається від червоних сходів, що будуть з лівого боку від дороги.
Житомирщину називають столицею кар’єрів. І мова йде не лише про загальновідомі Коростишівські кар’єри. По дорозі з Городського назад на Житомирську трасу знаходиться вже недіючий кар’єр «Високий камінь», де місцеві полюбляють відпочивати та купатися. Зовсім поруч діюче підприємство «Новогородецький кар’єр», біля якого легко побачити величезні насипи білого піску – ідеальне місце для епічного фото на тлі майже космічного пейзажу.
Як доїхати до Поліської хати
Автомобілем по трасі Е-40 до повороту на Новогородське
Руїни палацу Терещенків в Денишах
Вирушаємо далі. Наступний пункт – село Дениші, яке відоме двома об’єктами – руїнами палацу Терещенків та скельним масивом, що є місцевою Меккою любителів екстриму. Але спершу – до палацу.
Колись палац був настільки розкішним, що його називали замком. Терещенки були дуже багаті та могли дозволити собі збудувати чергову садибу за останніми технологіями того часу з використанням червоної цегли та бетону з Італії. Над проектом двоповерхового палацу впродовж 1910-1913 років працював архітектор Павло Голландський. Про маєток ходили легенди: місцеві розповідали, що тут облаштовано скляну підлогу, під якою плавають коропи; за іншою версією підлога була з золотих монет, викладених ребром; третя версія – біля будинку була величезна гора білого цукру, з якої господарі каталися на санчатах. До речі, це не перша легенда про те, як родина «цукрових баронів» прикрашала свої маєтки цукром наче снігом.
Напевно, ви здогадалися, що відбулося з будівлею після 1917 року. Поступово палац розграбували та почали руйнувати. Цеглу розбирали на власні потреби місцеві жителі, а чорні археологи невтомно шукали скарби Терещенків, які начебто заховані у підземеллі палацу. Мабуть вони сподівалися знайти ті самі золоті монети, якими прикрашали підлогу.
Незважаючи на напівзруйнований стан, в палаці немає графіті або сміття, за ним слідкують. Тут проводять екскурсії та влаштовують фотосесії. Адже навіть в нинішньому стані садиба виглядає розкішно.
Скельний масив Денишах
Приблизно за 3 км від палацу Терещенків, на іншому боці річки Тетерів знаходиться справжня Мекка скелелазів – гранітний масив Дениші. Але під’їжджаючи до місця так і не скажеш – видно лише лісок в рівнині. Щоб дістатися скель, треба спуститися до річки. Гранітний масив простягається вздовж річки на 150 метрів та сягає висоти у 25-30 метрів. Тут є понад 40 маршрутів: і для професіоналів, і для новачків. До речі, за бажанням можна домовитися з місцевими інструкторами й спробувати підкорити один з маршрутів.
Прогулюючись вздовж Тетерева, можна почути шум води, ніби поряд знаходяться пороги або водоспад. І якщо ви пройдете трохи вгору по течії, то потрапите на діючу ГЕС – звідти й чутно звук стрімко падаючої води. Через ГЕС можна перейти на інший берег, а вже там, у лісі, ви побачите кілька заповідних дубів, яким вже майже 600 років. Вище за течією можна знайти місця для купання. Насправді, мальовничим місцям для прогулянок у Денишах можна виділити цілий день.
Над скелями ідеальне місце для кемпінгу та ночівлі в наметах. Умов тут немає, хіба що кілька облаштованих місць під вогнище, проте є компанія любителів активного відпочинку. Влітку майже завжди тут можна зустріти табори альпіністів, що тренуються на скелях.
А якщо намет – це не ваш варіант, то поряд є санаторій «Дениші» зі спартанськими умовами, проте помірними цінами. Зазначимо, що в сусідньому селі Тетерівка є дві садиби готельного типу.
Ідеальний напій біля вогнища в компанії друзів – Becherovka. Простий рецепт для кемпінгу: 50 мл Becherovka поєднати зі 150 мл тоніку, додати скибку лимону або апельсину. Найкраще смакує охолодженим.
Як доїхати до Денишів?
Автомобілем: по трасі Київ-Чоп Е-40, повз Житомир до села Дениші.
Автобусом: зі станції метро Житомирська, Залізничного вокзалу або метро Святошин маршруткою або автобусом до автовокзалу в Житомирі, звідти місцевою маршруткою №109 до зупинки “Санаторій Дениші”
Ведмежий притулок “Біла скеля”
Наступного дня прямуємо в село Березівка, від Денишів це приблизно 25 км. Тут знаходиться притулок для диких ведмедів «Біла скеля». Це не зовсім звичне місце – не зоопарк чи цирк, а реабілітаційний центр для тварин, що постраждали від жорстокого поводження. Ведмеді потрапляють до притулку за рішенням суду. Всі семеро мешканців притулку мають сумне минуле: виступали в цирку, були розвагою в ресторані, на них тренували мисливських собак, перебували в жахливих умовах та тісних клітках і часто зазнавали знущань. В реабілітаційному центрі тварин лікують та допомагають знову відчути себе ведмедями. Вольєри тут дуже просторі, є облаштовані водойми, печери та скелі, щоб косолапі відчували себе максимально наближено до природних умов.
Вхід в притулок вільний, проте організатори завжди раді підтримці, адже проект не є комерційним та існує коштом благодійних внесків. Відвідувачам пропонують придбати сувенірну продукцію або зробити грошову пожертву. До речі, поряд є кафе, де можна перекусити.
Як доїхати до притулку “Біла Скеля”
Автомобілем: з Києва по трасі Е-40 до села Березівка; з Денишів – повернутися в бік Житомира та виїхати на Е-40 (Google Maps буде показувати короткий шлях через села, але навряд брукована дорога буде приємнішою за асфальтовану).
Автобусом: З Залізничного вокзалу, метро Харківська або автостанції “Київ” автобусом в напрямку Рівного до Березівки.
Музей космонавтики та ностальгії
Дорога до Києва неодмінно пролягає через Житомир. В цьому місті обов’язково слід зробити кілька речей: спробувати місцеве морозиво (шукайте мережу магазинів «Молочна лавка») та відвідати музей космонавтики ім. Корольова. Це, певно, один з найцікавіших та незвичних музеїв України. Замість нудних стендів – інтерактивна експозиція в космічному стилі. Музика та освітлення створюють повне відчуття космічності. Навпроти знаходиться будинок-музей Сергія Корольова, авіаконструктора, без якого не відбувся б запуск людини в космос. Якщо в музеї космосу ви вже були раніше, спробуйте зазирнути в приватний музей «Ремісничий двір». Тут зібрано величезну колекцію ремісничих інструментів, знарядь, станків, а також іграшок періоду СРСР (ностальгія забезпечена), предметів побуту та багато інших цікавих експонатів.
Водоспад в Житомирській області
Їдемо далі, ми маємо для вас ще кілька таємних локацій. І серед них – водоспад! Розміром він невеличкий, всього 2 метри, проте справжній. Знаходиться недалеко від Житомирської траси біля села Березина. Зауважте, що останні 500-700 м дороги, запропонованої Google Maps, після злив можуть бути розмитими, тож краще орієнтуватися по картах Maps.me.
Наостанок ще одна цікава локація для гарного фото – підвісний місток через річку Тетерів біля села Великі Кошарища. Google Maps знову може пропонувати найкоротший шлях ґрунтовою дорогою через поле, але комфортніше проїхати через саме село.
Для зручності ми нанесли усі локації на Google Maps. Збережіть собі карту перед поїздкою.
Фото: Юлія Остроушко
Цей матеріал створено за підтримки бренду Becherovka