Третій рік поспіль наша редакція досліджує традиційне свято Маланки. По правді кажучи, ми вже були впевнені, що ця традиція збереглася лише в декількох селах Чернівецької області. Яким же було наше здивування, коли виявилось, що з не меншим розмахом Маланку святкують всього в 300 км від Києва — в селі Осички Одеської області.
В основі більшості традиційних українських свят переплелися обрядові дійства та вірування давніх людей з християнськими святами. Самі обряди давно втратили магічне таїнство, деякі безповоротно забуті, але до наших днів дійшла одна з головних і важливих цілей свята – емоційна розрядка. У давні часи люди тяжко працювали цілий рік, тому період, коли не потрібно засівати чи орати поле, насичений святами – всім потрібен відпочинок. А найкращий спосіб відпочити – отримати яскраві позитивні емоції. Саме це давала Маланка нашим пращурам, саме ц є стрижнем традиції і зараз.
Зміна зовнішності учасників новорічних свят порушує встановлені в повсякденному побуті поняття “допустимого” і “непристойного”.
Сховавшись за масками та костюмами, учасники Маланки часто поводяться розв’язно: перевтілення дає відчуття нереальності того, що відбувається. Це своєрідний спосіб розслабитися, відчути себе поза контекстом буденності та відтягнутися від душі всім селом перед іще цілим місяцем зими.
Незабуті традиції Осичок
У невеликому селі одеської області збереглися свої традиції святкування Маланки. Тут немає ведмедів або циган. У центрі подій — Маланка, козаки та потойбічні духи дідки.
Роль Маланки виконує маленький хлопчик років 5-6, якого наряджають в традиційний жіночий костюм, характерний для цього регіону. На сучасний лад костюм прикрашають стразами, намистом і новорічним дощиком, щоб Маланка виглядала святково. Обов’язково підводять брови та малюють рум’янець. Маланку супроводжує козак — переодягнений у форму старого зразка підліток з намальованими вусиками та бровами для більшої театральності. Ще один традиційний персонаж Маланки в Осичках — дідки, що символізують злих духів. Підготовка до Маланки починається за місяць до свята: в селі вибирають, хто буде Маланкою, козаками, дідками, та готують костюми та маски.
Учасники діляться на два дві групи перебраних, які 14 січня починають обхід села з двох кутів — Кемпа та Бондарівка.
Козак та Маланка засівають у будинку господаря, під вікнами імпровізований хор з місцевих чоловіків голосно співає обрядові пісні. За виконанням спостерігають дідки та шмагають кожного, хто намагається ухилятися від цього обов’язку. Удари батога супроводжуються лайкою і нецензурними виразами — учасники дійства вже досить “нащедрувалися” в попередніх хатах, свято все-таки!
Поки Маланка щедрує, інші дідки за допомогою колоди на дорозі встановлюють умовну межу між людським і потойбічними світами. Глядачі знаходяться по один бік, дідки — по інший Заходити за межу не можна. За цим уважно стежать представники потойбічних сил, проте майже постійно стаються театралізовані сутички між людьми та дідками – це частина ритуалу. А ще, побігавши від дідків, можна добряче зігрітися в січневий мороз. У міру просування процесії з маланкарів межа просувається все ближче до центру села.
Галас дідків та співи привертають увагу місцевих жителів, які поступово збираються в центрі села біля імпровізованої сцени на возі. Трохи осторонь жінки варять юшку — традиційне безкоштовне святкове частування для охочих. До дійства підтягуються кілька гостей із сусідніх сіл.
Кульмінація свята — зустріч двох Маланок в центрі села. Під передзвін козаки урочисто підводять маленьких Маланок одна до одної в знак примирення. До цього часу збирається вже чимало народу: вони фотографуються з учасниками, випивають і пританцьовують. Свято закінчується спільним частуванням юшкою, розпиванням спиртних напоїв, піснями та танцями.
Дідки-бешкетники
У центрі уваги — кошлаті чудовиська з горбами та пір’ям на голові. Прообрази злих духів — дідів або дідків. Костюми дідків складаються зі шкір тварин, соломи, пір’я та окремих елементів зі шкіри та дерева. У кожного дідка при собі топірець або нагайка та обов’язково невелика сумка — для пшона або грошей.
Уособлюючи злих духів, дідки поводяться розв’язно, пристають до односельців, вдаються до дрібних витівок. Старожили згадують, що раніше дідки пустували по-крупному: могли заради веселощів винести всі меблі та начиння з дому господаря або прив’язати на даху будинку живу козу.
В наші дні пустощі зводяться до вимагання грошей за фото або проїзд в село і залякування перехожих. В особливих випадках можна неабияк відхопити нагайкою від дідків, але місцевих хлопців це мало лякає, і вони час від часу намагаються спровокувати “злих духів”.
Раніше різні гуляння та обряди з участю дідків проходили аж до Водохрища: в кінці дідки пірнали в ополонку разом з усіма — це символізувало перемогу добра над злом. Темний дух ніби очищався і йшов у свій світ до наступного року.
Все, що вам вже пора знати про Маланку
Це свято преподобної Маланії знаменує кінець року. Раніше в цей день відзначався Новий рік, при переході на григоріанський календар свято змістилося на 13-14 січня і збіглося зі святом Василя.
Скоріш за все прообразом Маланки й Василя є Макош і Велес з пантеону язичницьких богів. Звідси велика кількість нетипових для християнства обрядів.
Дійові особи: Маланка (переодягнений хлопчик), Василь, дід, ведмідь, циган, цар-місяць і інші. Це свято символізує новоліття, зв’язок чоловічого і жіночого начала, початок нового життя. У цей день заведено здійснювати різні обряди, покликані збільшити родючість і врожай в новому році: засівати злаковими, співати спеціальні пісні.
У день нового року зустрічаються злі та добрі духи. Символом хороших є персонажі без маски — Маланка, Василь, козаки; злих — дід, ведмідь, циган та інші. Поява на святі символів потойбічного життя у вигляді померлих родичів, чортів і духів була запорукою успіху продовження життя в новому році. Обхід дворів групою ряджених зазвичай відбувається з настанням сутінків — саме в цей час на землю сходять злі духи.
Як потрапити на Маланку в Осички
Осички знаходяться в Одеській області (не переплутайте з іще трьома однойменними селами), поблизу селища Саврань.
Найлегше доїхати до села автомобілем ~ 3-3,5 години з Києва та близько 2,5 годин з Одеси.
Початок свята – 14 січня, приблизно о 13:00
Завершення — до настання темряви, приблизно о 16:00
При собі краще мати дрібні гроші для ряджених , чай і бутерброди — кафе і барів в селі немає.
В Саврані є кілька готелів, де за потреби можна зупинитися на ночівлю.
Фото: Марія Леоненко
Telegram 
