Мандруючи Україною можна зустріти чисельні українські храми, котрі досі знаходяться у розпорядженні московського патріархату. Майже у кожній області України є храми під юрисдикцією Єпархії УПЦ московського патріархату. Лише поглянь на це число у Вікіпедії, такі церкви зустрічаються там, де їх найменше очікуєш. Наприклад, московські представники відновлюють монастир у Мезинському національному природному парку, де за совєтів розстріляли ченців та знищили споруду.
З початку повномасштабного вторгнення в Україні існувало аж 8 797 церков патріархату країни-агресорки, про це повідомляє платформа Опендатабот. А ще у реєстрі Опендатабот вказується, що переважна більшість церков, котрі знаходяться у лапах московії, приховують цей факт.
Далі подаємо огляд десяти храмів, котрі наразі продовжують функціонувати під управлінням МПЦ. Московські попи безоплатно «орендують» найвизначніші архітектурні пам’ятки України. І це лише «вершина айсберга», адже управління багатьох церков добре приховують те, що підпорядковуються московії.
Звертаємо увагу, що зараз багато церков перебувають у стані переходу до української православної церкви, то ж дані про їхній статус можуть змінюватися.
Кирилівська церква (Київ)
Кирилівська церква є частиною Національного заповідника «Софія Київська» й пам’яткою архітектури XII, XVII, XIX століть. За сприяння горе віце-прем’єра Дмитра Табачника, відомого своїми антиукраїнськими ініціативами, храм передали у підпорядкування Московському патріархату (ймовірно ще в 2006 році). Балансова вартість утримання споруди станом на 2018 рік складала: 56 мільйонів гривень.
«В 2010 році була спроба МП забрати і Велику Софію, проте тоді втрутилась громадськість», — казав релігієзнавець Олександр Саган у розмові з журналістами Громадського радіо.
Хрестовоздвиженська церква (Київ)
Це найвизначніша споруда наземного комплексу над Ближніми печерами Києво-Печерської лаври (із церкви до печер ведуть три входи), пам’ятка архітектури XIX століття.
Зведена на Подолі у Києві на тій же території, де стояла однойменної церква (побудована в 1748 році). Коли у 1811 році згорів майже весь Поділ, храм не зберігся, та після пожежі звели вже кам’яну церкву. Реконструкцію провели у 1984 році, а зараз церква не лише функціонує під управлінням церковників росії, а й безплатно «орендує» споруду, на утримання якої, тільки за даними 2018 року, потрібно було: 5, 4 мільйона гривень.
Собор Різдва Богородиці (смт Козелець, Чернігівська область)
Цей храм — козацька барокова споруда, збудована матір’ю останнього гетьмана лівобережної України, Наталією Розумовською. Це один із останніх, і найкращих архітектурних витворів в історії українського барокового храмового будівництва XVIII ст. в Україні.
В інтер’єрі виділяється центральна баня й різьблений іконостас XVIII ст., виконаний з липи за участю архітектора Растреллі. А поруч із будівлею храму розташовується чотириярусна дзвіниця.
Зараз храм орендується московським патріархатом (схоже, ще з часів його відкриття після реставрації у 1993 році), а люди досі сподіваються на звільнення «перлини Чернігівщині» від лап МП й навіть пишуть про це у відгуках у Google.
Також у Козельці є Миколаївська церква, котра знаходиться під владою московських священників.
Преображенський Новгород-Сіверський чоловічий монастир (Новгород-Сіверський, Чернігівська область)
Один із найбільш давніх монастирів-фортець на теренах України, котрий заснували у XI ст.
Комплекс є місцевою прикрасою, розташовується на березі річки Десна й поєднує у собі: Спасо-Преображенський собор, надбрамну вежу-дзвіницю, церкву Петра та Павла з палатним корпусом, покої настоятеля з Іллінською церквою, келії й бурсу, а вся ця краса оточена фортифікаційними оборонними вежами.
На жаль, на сьогодні комплекс перебуває під контролем РПЦвУ. Інформація щодо відношення монастиря до московсько патріархату, звісно, приховується.
Свято-успенський жіночий монастир чернігівської єпархії української православної церкви (Чернігів)
За легендою собор заснував сам князь Святослав Ярославич, після появи у цій місцевості Ікони Божої Матері.
Храм збудували в середині VII ст., увінчали єдиною масивною главою. Будівля має три нефи, й висоту двадцять п’ять метрів, тому собор видно з будь-якого кінця міста (і з навколишніх сіл).
Храм зазнав руйнувань, а відновився як жіночий монастир у 1991 році.
Від 1992 року один із найстаріших монастирів України орендується московським патріархатом під назвою: Свято-Успенський Єлецький жіночий монастир.
Миколаївський Пустинно-Рихлівський монастир (с. Рихли, Чернігівська область)
Храм у 1666 році заснував чернігівський полковник Василь Многогрішний. У ХІХ ст. тут був великий чоловічий прихисток, (проживали близько 300 монахів й служителей). Проєкт головного собору у стилі українського бароко розробляв Бартоломео Растреллі. Поблизу храму збудували ще чотири церкви.
У 1922 році храм зачинили, а у 1930-ті усі будівлі майже розібрали по цеглинах. Хоч зараз монастир відновлюють, та із старих будівель вціліли лише один корпус та брама.
У 2004 р. почалось відродження монастиря. Зараз він перебуває у складі Ніжинської єпархії УПЦ московського патріархату, отож там хазяйнують служителі-вихідці з країни-агресорки.
Свято-Миколаївський собор або Миколаївський собор (Бердичів)
Православний храм, збудований в 1910 році у стилі рококо.
Собор будували з 1908 року, але історія бере початок з середини XVII ст., адже на його місці була дерев’яна церква Св. Миколая, збудована у 1748 році. В 1938 році храм зачинила радянська влада (використовувався як зерносховище). Богослужіння в церкві відновили під час Другої світової війни, у лютому 1942 року. У 1996 році Миколаївська церква отримала статус собору, а 2013 соборні бані «позолотили» майстри з Києво-Печерської Лаври.
Собор належить до Житомирської єпархії УПЦ МП, хоча й приховує це.
Свято-Архангело-Михайлівський храм (смт Краснокутськ, Харківська область)
Чинний храм, котрий досі функціонує під владою МП, збудували в 1873-1880 роках, а реконструювали у 2006-2007 роках. На церковному подвір’ї (ймовірно в 1890 році) також збудували двоповерхову кам’яну сторожку з шістьма приміщеннями, де проживав церковний сторож, розміщувались бібліотека з 742 томів й церковнопарафіяльна школа.
Між 1905 і 1912 роками на церковному подвір’ї збудували каплицю. У 1934 році церкву закрили, після чого знесли всі п’ять глав, і верхні яруси дзвіниці. У 1952 році її частково реконструювали, але пристосували споруду під склад, а інтер’єр майже втратили.
18 листопада 1991 року при храмі відновилась релігійна спільнота й почалися церковні служби.
Цей храм — український пам’ятник архітектури державного значення (охоронний № 564), включений до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, котрі не можна приватизувати
Свято-Миколаївський собор (Умань, Черкаська область)
Храм будувався протягом 1809-1812 років, архітектором виступив Томаш Етлінгер. На місці церкви колись був католицький костел, а збудувати храм хотіли жителі міста. Сьогодні собор уособлює головний православний храм Умані.
У 1911 році внутрішню частину собору переобладнали й прикрасили орнаментами (схожими до візерунків Київського Володимирського собору), оздобили іконами. 1963 року храм хотіли переробити на клуб, і до 1977 року ніяких робіт не вели. Тільки 19 грудня 1989 року храм знову почав працювати. У 1998 році звели дзвіницю, а у 1999 встановили купол з хрестом на вершині.
До сьогодні храм належить до московського патріархату, адже священники московії мали неабиякий вплив в Умані та навіть брали участь у політичному житті України, агітуючи голосувати за «своїх» кандидатів в народні депутати від «Партії регіонів».
Свято-Успенський кафедральний собор (Володимир, Волинська область)
Успенський собор — пам’ятка давньоруського зодчества XII ст., знаходиться у самому центрі Володимира, поруч із древніми валами. Храм однокупольний, кам’яний, має шість стовпів і три апсиди, хрестово-купольний, тринавний. Архітектурні форми — прості й лаконічні, а фасади розчленовані пілястрами й напівколонами, прикрашені аркатурним поясом.У храмі знаходяться такі святині як: «Братська» ікона Божої Матері, Почаївська ікона Божої Матері, Древній Хрест-Голгофа (XIV ст.).
Успенський собор (Мстиславів храм) це — пам’ятник архітектури України, що входить до державного реєстру Національного культурного надбання (реєстраційний номер № 803) і охороняється державою та досі підпорядковується російським попам, котрі, традиційно, мовчать і міцно тримаються за свої посади, не бажаючи покидати насиджених місць в українських храмах.
Telegram 
