Після 24 лютого 2022 року українці відчули потребу по-новому поглянути на факти своєї історії, щоб зробити їх частиною спільної пам’яті. Трагічний досвід війни змушує нас переосмислювати минуле та дивитись на деякі його сторінки по-новому. Так, музей, створений десятки років тому, може повністю змінити свою концепцію.
Спільно зі проєктом War / Memory / UA, який працює з пам’яттю цієї війни, розповідаємо про локації, які можуть допомогти нам пропрацювати минуле
Музей Територія Терору, Львів
Де: Львів, проспект Чорновола, 45 г
Музей вивчає трансформації міського простору внаслідок нацистського й радянського насильства: на його території в 1941-43 роках було гетто, а з 1944-го по 1955-й — пересильна тюрма № 25. Спорудження музейного комплексу тривало впродовж 2014–2016 років. Такі місця існують заради створення діалогу навколо травматичних подій минулого — що й веде до його пропрацювання.
Від початку процесів декомунізації в Україні музей почав приймати в колекцію демонтовані радянські пам’ятники, меморіальні дошки, погруддя, зірки, серпи і молоти — ідеологічні обʼєкти як маркери території, якими був наповнений публічний простір Львову. Так музей став прикладом меморіалізації суперечливої спадщини, яка лишилася після Другої світової війни та розпаду Радянського Союзу. Загалом колекція радянського тоталітарного мистецтва у музеї налічує 68 об’єктів, 10 з них стали експонатами тільки минулого року.
Музей пропаганди в Шепетівці, Хмельниччина
Де: Шепетівка, вулиця Соборності, 2
Триповерхова незвична будівля, оздоблена червоною та чорною смальтою, створювалась як музей Миколи Островського — автора радянського бестселера «Як гартувалася сталь». У Шепетівці сам письменник провів кілька років, тут же й розгортається значна частина сюжету його твору про борця за комунізм Павла Корчагіна, написаного в період з 1930 по 1934 роки. Після розвалу СРСР музей почав втрачати популярність, але в той же час його співробітники, дослідники біографії Островського, отримали доступ до розсекречених архівів. Це дало можливість по-новому поглянути на постать письменника, тож стало зрозуміло, що концепцію музею треба змінювати.
У 2014 році, ще до ухвалення законів про декомунізацію (2015), музей запустив проєкт «Як гартувалася сталь: територія міфів та реалій», розповідаючи про те, які факти з життя Островського були змінені заради створення його міфологізованого образу.
У 2020 році музей офіційно змінив профіль з літературно-меморіального на історичний: з місця, яке було частиною радянської міфології та пропаганди, установа стала місцем, яке розвінчує міфи про біографію звеличеного в минулому діяча. Та на його прикладі демонструє, як працює механізм комуністичної пропаганди, тим самим осмислюючи природу та наслідки тоталітарного минулого.
Музей Олега Кошового, Прилуки
Де: Прилуки, вулиця Київська, 255
Музей — філія Прилуцького краєзнавчого музею імені В. І. Маслова, його експозиція присвячена учаснику підпільної комсомольської організації «Молода гвардія» Олегу Кошовому, розстріляному нацистами 1943 року. Кошовий, якому на момент загибелі було всього 16 років, став прототипом однойменного персонажа книжки Олександра Фадєєва «Молода гвардія» — другого за видаваністю твору дитячої літератури в Радянському Союзі за 1918-1986 роки.
Зараз музей змінив фокус, сконцентрувавшись на осмисленні природи та наслідків тоталітарного минулого, викривленні української історії та походженні наративу «один народ». Та розповіді про те, як пропаганда мала сформувати нову радянську людину — яка виконує важку працю із задоволенням та посмішкою та з радістю дивиться у світле комуністичне майбутнє.
Будівля музею — дерев’яний одноповерховий будинок, побудований 1898 року дідом Олега Кошового. Нова експозиція представлена у трьох залах. Експонати — не просто живопис і скульптура соцреалізму (наприклад, робота місцевого митця Анатолія Шкурка «Встановлення радянської влади у Прилуках»), а й предмети радянського побуту, які супроводжували людину всюди, нагадуючи, якій державі вона зобов’язана всім, що має.
Тут можна роздивитись годинник з «Авророю», рушник з вишитим Леніним, радіоли із червоними зірками, «червоні куточки» з прапорів, агітплакатів і різноманітних вимпелів-відзнак, сувенірна продукція різного рівня — від дешевих дерев‘яних тарілок до пафосних порцелянових ваз, знову ж із портретами Леніна. Майже всі предмети експозиції, присвяченої радянській пропаганді, із власного фондосховища музею.
Читай також: Три знакових історичних місця України, де має побувати кожен
Фрумушика-Нова, Одещина
Де: Тарутинський район в 6,5 км від сіл Старосілля і Весела Долина, Одеська область
Навесні 1946-го молдавські села Фрумушика, Кантемир, Гофрумсталь, Зурум і Рошия були виселені, а хати мешканців зрівняли з землею — бо на цьому місці радянська влада планувала облаштувати танковий полігон. 60 років потому одесит Олександр Паларієв вирішив відбудувати землю своїх предків та створити на цьому місці етнографічний центр. Експонати для наповнення будинків справжні — люди звозили їх з усієї Бессарабії, тож тут відтворена українська, єврейська, болгарська, гагаузька та німецька садиби.
Зараз на території господарства «Фрумушика-Нова» розташовані найбільший у світі пам’ятник чабану (внесений до Книги рекордів Гіннеса), овеча ферма та музей радянських пам’ятників просто неба. Тут можна побачити з десяток піонерів, Леніних та Сталіних, в бюстах чи в повний зріст, а також два радянські літаки.
Telegram 
