Facebook: Dmytro Bilokin ceramics
Де знаходиться: місто Полтава.
Як відвідати: напишіть керамісту, щоб домовитися про візит.

Перша зупинка — Полтава. Саме тут творить Дмитро Білокінь — один із найяскравіших сучасних українських керамістів. Працює із надскладними техніками в естетиці вабі-сабі, його вироби оцінили навіть в Японії. Проте, вписати роботу майстра в рамки термінології доволі складно. «Нема такої назви, яка б могла охарактеризувати це. Мені близька глибина підходу японців. Є певні риси, притаманні мені як художнику. Це і є сучасна українська кераміка. Я беру традицію Японії не як підхід чи якийсь канон, а скоріше як світобачення», — розповідає Дмитро.

Майстерня — це старий будинок, в якому родина Дмитра жила декілька поколінь. Великий сад приховує різні вироби майстра, що не пройшли його внутрішню «цензуру» — маленькі бізони, чашки, вази. Речі, які не ідеальні або мають тріщинку, не відправляються до смітника, а продовжують жити садку — така собі мистецька реінкарнація. І в цьому, як і в роботі кераміста, є своя філософія.

Невеличка кімнатка, що слугує за майстерню, теж заставлена керамікою. Це уже роботи, які майстер вважає вдалими. В авторській кераміці — чай пуер, заварений за всіма правилами. На полицях — тарілки, чашки, чайники, піали та вази, які неможливо сплутати ні з якими іншими. Дмитро Білокінь має особливий почерк. Як сам зізнається — майстерність його не лише від художнього хисту, а ще й від невтомної багаторічної праці. «Зробити виріб з глини може кожен. У кожного, хто береться до глини з любов'ю і прагненням, щось вийде. Але на певному рівні, тому що потрібна практика. Лише постійна практика дозволить робити краще. Я в майстерні майже кожного дня, інколи майже не виходжу звідси, особливо перед якимось проектами» — говорить Дмитро.

Facebook: Pottery Park
Де знаходиться: село Бурти Полтавського району.
Як відвідати: напишіть керамістам, щоб домовитися про візит. Є можливість побути декілька днів.

Бездоріжжя, неозоре поле та нескінченні вигини полтавських пагорбів приведуть найстійкіших шанувальників кераміки до майстерні Pottery Park, що заховалася від цивілізації у селі Бурти. Тут пишна природа, розмірене життя і неймовірно красиві заходи сонця. А це, на думку відомого українського кераміста Павла Фраймана, — один з найважливіших факторів не тільки для гармонійного творчості, а й для всього життя.

Дістатися до них не зовсім просто. Необхідно заздалегідь домовлятися з місцевими водіями або їхати на своїй машині. Керамісти Павло Фрайман та Михайло Товстоус живуть у глибині полів, біля великого озера з трясовиною. Дорога погана, практично немає мобільного зв'язку. Але варто подолати цей шлях, щоб з головою зануритися у творче життя. Потрапляючи сюди — забуваєш про все і хочеш насолоджуватися, сповільнюватися і оглядати кожен куточок території. Бо скрізь знаходиш щось цікаве: вулична ванна для одного з видом на озеро. Гончарний круг з приголомшливим краєвидом. Величезна вулична піч для випалу кераміки. Будинок з натуральним інтер'єром. Скрізь розставлені керамічні роботи. Альтанка з частини справжнього корабля, в якій керамісти п'ють чай, снідають і вечеряють. Два приголомшливих кота гуляють по території.

І життя, і організація роботи в майстерні Pottery Park такі розмірені, як і природа навкруги: «Гончар прокидається, п'є водичку, їсть сир. Головна частина ранку — це вийти на вулицю та вдивлятися в далечінь. Все навкруги настільки масштабне, що воно тебе включає, задає тон. Звичайно, є плани та задачі на день. А ще усе залежить від погоди, особливо під час випалів. У нас два випали в рік — весною випалюємо те, що наліпили за зиму, а восени — те, що зробили за літо», — розказують майстри.

Стилістика робіт так само випливає з умов, у яких вони створені та життєвої філософії майстрів: «Ми не любимо приховувати те, як глина себе проявляє природньо. Наша задача в роботі — розкрити суть матеріалу. Не сховати під глазурями, а продемонструвати. За останні роки у нас сформувалося кілька напрямків, що мають власні назви: наприклад, це «діскавері» — тут іде зріз і глина ніби відривається. Проступає фактура, якої не торкалася рука людини. Це одна з наших улюблених знахідок». У майбутньому керамісти мріють перейти на виробництво лише з локальних матеріалів — максимально використовувати те, що дає природа.

Сайт: Опішнянська кераміка
Де знаходиться: селище Опішня, Зіньківський район Полтавської області (пр. Тупий, 2).
Як відвідати: напишіть або зателефонуйте керамістам, щоб домовитися про візит.

Третя точка керамічної мандрівки — Опішня. Майже в центрі селища знаходиться майстерня родини Шкурпелів. Це класичний український двір і будинок, де живе велика сім'я не в першому поколінні. Сад біля будинку. Купа з глиною. Собака і коти. Олександр та Анатолій живуть і творять на одній території — тут же у дворі і піч для випалу, і майстерня в окремій будівлі.

У будинку в кімнаті під горищем знаходиться виставка виробів. Там зібрані всі найулюбленіші роботи за багато років – куманці, баранчики, свинки та інші їх фірмові вироби. Майстри їх не продають, а демонструють як зразки та історію їх сімейної справи. Зрозуміти основи традиційної опішнянської кераміки можна саме тут: у баранчика, наприклад, передні ноги повинні стояти рівно, а задні тільки під певним кутом. Мальований посуд також особливий: квіти та листя, ягоди та колоски, букети та віночки малюються певними техніками, важлива навіть товщина лінії. Кольори, які використовуються, — червоний, жовтий, зелений, чорний, синій. Форми також свої, вони плавні, округлі. В опішнянській кераміці немає гострих кутів. Однак, кожен авторський виріб буде унікальним. «У кожного свій почерк, свій характер, своя лінія. У баранця може навіть бути свій вираз обличчя» — говорить пан Шкурпеля.

Сайт: Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
Де знаходиться: селище Опішня, Зіньківський район Полтавської області (вул. Партизанська, 102).
Як відвідати: музей працює щодня, з 8 до 17 години.

Опинившись в Опішні, варто зупинитися ще і в місцевому музеї. Національний музей-заповідник українського гончарства — це цілий комплекс із сласним кінотеатром, архівом, книгозбірнею та Інститутом керамології. Вражати заклад починає ще з подвір'я. Мініатюрні глечики та монументальні барани, доріжки та альтанки, скульптури та содово-паркові композиції — тут розкинувся гончарський етнопарк, який працівники музею наповнюють роботами митців з різних куточків України, переможців різноманітних фестивалів в Опішному.

Фонд музею налічує понад 50 тисяч зразків. Це найбільша в Україні колекція традиційної кераміки, проте, виставлено не все: обійшовши навіть усі закутки, ви не побачите і двох її відсотків.

Обов'язково замовте екскурсію і послухайте про гончарний рід Пошивайлів, першу в Лівобережній Україні земську зразкову гончарну майстерню, традиції виготовлення та декорування опішнянської кераміки. А наостанок — самі зліпіть свій перший (або ні) гончарний виріб під керівництвом місцевого майстра.

Де знаходиться: селище Опішня, Зіньківський район Полтавської області (вул. Панаса Мирного, 72).
Як відвідати: у будь-який час, ринок працює постійно.

Кінцевий пункт керамічного маршруту Полтавщиною — ринок кераміки в Опішні. Тут варто побродити між рядами, вглядаючись у величезні гори тарілок, чашок і горщиків за цінами від 20 гривень. У цьому колоритному місці можна знайти справжню опішнянську кераміку. Тут багато глиняного посуду з місцевого заводу, продаються дерев'яні лопатки, ложки і виделки. А є і унікальні авторські вироби від місцевих майстрів. Асортимент — на будь-який смак, від традиційних глечиків з квітковим орнаментом до естетських невипалених кашпо.

А якщо ви поки що не їдете на Полтавщину, але вже марите керамікою від місцевих майстрів — приходьте на Маркет кераміки від проєкту «Всі. Свої». 19–20 жовтня на Десятинній, 12 зберуться найкращі майстри з усієї України, які представлять посуд, панно, світильники, кашпо, горщики для квітів та багато іншого.