«Черга на оренду житла». Фрагмент із книжки «Швеція. Модель для збірки: вілла, «вольво», песик» Юлії Юрчук

Багато хто вважає ринок оренди житла в Україні несправедливим. Проте в інших країнах ситуація з орендним житлом може видатися навіть абсурдною, от як у Швеції, де процес оренди квартири може зайняти роки. Разом з видавництвом “Віхола” публікуємо уривок книжки «Швеція. Модель для збірки: вілла, «вольво», песик» Юлії Юрчук, де авторка, що проживає у Швеції вже понад 10 років, розповідає як влаштований ринок оренди в серці Скандинавії, як країна дійшла від доступного житла для кожного до політичної кризи на тлі проблем з орендою.

Фрагмент із книжки «Швеція. Модель для збірки: вілла, «вольво», песик» Юлії Юрчук


Це милозвучне слово «kö», яке вимовляється не за звичними правилами шведської фонетики— «кьо»,— підпорядковує правила кожного, хто сюди потрапив. Черги тут скрізь і на все. Я не маю на увазі «цивілізовані» черги в установах і магазинах, де стоять спеціальні автомати, в яких ви берете номерок і чекаєте, поки вами займуться. Таке чудо техніки є, як мені здається, у всіх більш-менш упорядкованих суспільствах. Тут ідеться про щось глибше. 

Так, щоб зняти квартиру, вам треба стати у чергу. Перш ніж вам посміхнеться удача, то в тій черзі треба простояти мінімум два роки! І тоді ви зможете зняти квартиру десь поза межами міста в якийсь глибокій-глибокій глушині. Повний маразм, правда? Я спочатку настільки не вірила у цей маразм, що навіть не ставала у чергу, тому що була впевнена, що такого просто не може бути. Не може бути і крапка. Проте через декілька місяців проживання тут я зрозуміла, що хоч це і повне безглуздя, та це частина системи, в якій живуть усі, кому пощастило в цьому житті менше і хто не може одразу купити собі квартиру без усіляких черг. Повинна сказати, що це неподобство найбільше стосується Стокгольма, тому що всі хочуть жити саме тут— у «столиці Скандинавії», як гордо рекламує себе місто. 

Існує декілька черг на орендовані квартири, тож слідкувати за своїм місцем у них і виловлювати собі житло — це свого роду спорт по-шведськи. В основну і найбільшу чергу від Bostadsförmedligen (централізована система для оренди житла в Швеції) я заходила ледь не щодня після того, як там зареєструвалася. Для мене це був ритуал, з якого починався і яким закінчувався мій день. Ця черга — прекрасна тема для обговорення з колегами. В якийсь момент хтось точно перейметься своїм місцем у черзі, тож поговорити завжди є про що. Хочу ще раз підкреслити, що ці черги — це не для безкоштовного житла. До того ж оренда через чергу може коштувати захмарних грошей, особливо якщо це житло в новобудові. Також це не є «соціальне» житло для найбідніших верств населення. Забудьте про всі свої попередні уявлення щодо цього. Це житло для всіх, хто мусить (чи хоче) знімати житло. 

Ви запитаєте: «А як же тут жити?». Вихід є! Є ще ринок квартир andra hand, тобто «з других рук», де ви знімаєте квартиру в тих, хто вже купив її собі або винайняв «із перших рук» через вищезгадану централізовану систему для оренди житла. Та це не гарантує вам безтурботного проживання: здають такі квартири в більшості випадків на короткі терміни, тому будьте готові переїздити кожні кілька місяців, і кожного разу, коли переїхали на нове місце,— одразу починайте шукати щось нове, тому що сам пошук може тривати кілька місяців. Особисто я ніколи не знімала житло «з других рук». До того як ми купили квартиру, ми завжди винаймали житло через черги. На самому початку мені нереально пощастило, бо я отримала можливість орендувати студентське житло через студентську організацію в нашому університеті. За час, поки я дописала дисертацію, моє місце в черзі просунулося, і через п’ять років я змогла винайняти вже велику квартиру в новобудові не для студентів. Це була красива квартира, але за тридцять кілометрів від Стокгольма й за шалено великі гроші. Та «з других рук» така квартира була б відсотків на 40 дорожчою. Все-таки для мене черги були найкращим рішенням. 

Тоді ви запитаєте: «Хто ж тоді здає квартири за чергою “з перших рук”, якщо це не люди, які вже їх купили?». Квартири за чергою здають товариства (комунальні або комерційні), які побудували будинки з квартирами саме під оренду. Система ця називається «hyresrätt» і була створена спеціально для вирішення житлового питання ще у 1930-х. Держава субсидувала будівництво і контролювала ринок, щоб ціни на оренду не були захмарно високими. Ця система працювала досить довго і без збоїв. Це було справжнім втіленням консенсусу між державою і бізнесом: бізнес будує, держава дає субсидії для бізнесу, які дозволяють зробити житло доступним для громадян. Чим не втілення всіх ідеалів лаґому? 

Старші колеги розповідали, що колись і справді не було різниці, в якому житлі ти мешкаєш— купленому («bostadsrätt») чи зйомному («hyresrätt»). Винаймати квартиру було вигідно, бо це було недорого. Навіть у центрі міста можна було орендувати житло за доступну оплату. Потім усі ці комунальні господарства в найпрестижніших частинах міста стали комерційними, і в дев’яностих мешканці могли викупити свої квартири за порівняно невеликі гроші. Таким чином багато людей стали власниками гарних квартир у найкрасивіших (і найдорожчих) частинах міста. 

Часи змінилися, і система, коли держава контролювала ціни, уже давно не працює. Я це зрозуміла ще у 2009 році, коли щойно сюди приїхала. Житла катастрофічно не вистачає. Деякі студенти не починають вчасно навчання в Стокгольмі, бо не можуть знайти житло. Стокгольм розбудовується шаленими темпами, але житла все одно не вистачає. Більшість новобудов з’являються під продаж, а не під оренду. Ці квартири надто дорогі, щоб бути доступними для всіх. 

У 2021 році про те, що ця система не працює, почали говорити всі. Саме це призвело до безпрецедентної події в політиці Швеції — парламент проголосував за недовіру прем’єру Стефану Левену. Процедуру висловлення недовіри ініціювала Ліва партія. Останньою краплею стало обговорення урядом можливості запровадження ринкових цін на орендоване житло. Для багатьох шведів, які вірять в ідеали соціальної демократії, доступне житло — це одне з базових прав людини. Усі мусять мати доступ до житла — як інакше? А ринкові ціни це право обмежують. Тож після політичної кризи, яка почалася з висловлення недовіри прем’єру, вирішили, що питання орендованого житла і встановлення на нього ринкових цін поки чіпати не можна. Щоправда, і квартир від цього більше не стало.