Вирватися з міста: місця козацької слави, кар’єри та дельтаплани

Маршрут вийшов вдалим міксом історичних пам’яток, закинутих індустріальних об’єктів та емоційних вражень. Отже, пропонуємо вам триденний автомобільний маршрут, де ви побачите: унікальну церкву та дерев’яний будинок авторства Городецького, козацькі міста, закинутий кар’єр з неймовірно блакитною водою, відвідаєте місто-привид Орбіту, а головне – ми здамо точку, де можна політати на мотодельтаплані або літаку.

Мошни: церква в стилі тюдорівської готики та будинок лікаря

Перша зупинка – містечко Мошни. Вже заїжджаючи в нього, можна помітити високі шпилі незвичної форми, що здіймаються над містом. Це Спасо-Преображенська церква 1839 року, виконана в нехарактерному для України стилі так званої тюдорівської готики. Для наших країв архітектура церкви не дуже звична, нагадує щось східне, проте в основі – традиційна хрещата церква, об’єднана з дзвіницею. Архітектором проєкту був італієць Джорджо Торрічеллі, добре відомий ансамблем сходів в Одесі та будівлею Воронцовського палацу в Алупці. Спостережливі мандрівники мають помітити схожість архітектурних стилів храму та палацу, адже замовник будівництва обох об’єктів був один – Михайло Воронцов. До сумнозвісних подій 1919 року тут розташовувався розкішний палацо-парковий маєток Воронцова з найбільшим в Європі англійським парком, де церква була головною окрасою. Після революції маєток пограбували, а остаточно знищили під час війни в 1944-1945 роках.

Також в Мошнах знаходиться ще один цікавий об’єкт – дерев’яний будинок земської лікарні 1894 року, збудованої за проєктом не аби кого, а самого Владислава Городецького! Виникає питання, як такого видатного архітектора занесло аж в Черкаську область, в Мошни? Річ у тім, що в ті роки Городецький ще не був визнаним зодчим і мав постійних замовників Миколу Балашова та його дружину Катерину. У 1884 році Катерина Балашова успадкувала ці землі від свого дядька Воронцова (сина Михайла Воронцова) та почала активно розбудовувати й розвивати Мошни. На її замовлення Городецький виконав проєкт земської лікарні. Тут розміщувалися аптека, приймальня лікаря, кабінет, операційна, кухня та чотири палати. В 1904 році з’явилися ще два дерев’яних блоки поруч.

Цікаво, що зараз на цьому місці також розташована лікарня, а от сам будинок поростає кущами та бур’яном. Складається враження, що зараз в «будинку лікаря» хтось проживає й не дуже радіє допитливим відвідувачам. Стан майже 125-річного об’єкта сумний і викликає відчуття занедбаності.

Як доїхати до Мошен?

Автомобілем: З Києва по трасах H01 та Р10

Громадським транспортом: автобусом до Черкас, звідти пересісти на автобус або маршрутку до Мошен

Вітряк в полі поблизу села Худоліївка

Дорогою до Чигирина в селі Худоліївка нам трапився старий вітряк посеред поля пшениці. Його видно прямо з дороги Черкаси-Чигирин. Крила у вітряка бутафорні, але оригінальна конструкція добре зберіглася. Ймовірно, це млин початку ХХ століття (вітряки використовували ледь не до 70-х років минулого століття). Кілька фото в полі на фоні вітряка… й можна їхати далі.

Резиденція Богдана Хмельницького в Чигирині

Буквально за кілька хвилин від Худоліївки височіє стела на в’їзді до міста козацької слави Чигирина. Ще до приходу Хмельницького, в місті була оборонна фортеця, збудована у XVI ст. за наказом короля Сигізмунда ІІІ. В середині ХVII ст. тут знаходилася козацька столиця та резиденція гетьмана Богдана Хмельницького, а згодом і його наступників — Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері та Петра Дорошенко. Місто не раз успішно відбивало навали турків. В 1678 році під час чергової облоги турецькими військами командування вирішило вивести гарнізон з міста, а саму фортецю підірвати.

Нехай вас не дивує ідеальна збереженість будівель резиденції Богдана Хмельницького – це повністю реконструйований комплекс. Цікаво, що жодних зображень оригінальної резиденції не зберіглося, тому при реконструкції використовували за взірець будівлі козацьких адміністрацій ХVII ст., що залишились на Лівобережній Україні. На території є музей, де зібрано велику кількість козацьких реліквій та старожитностей.

Як доїхати до Чигирина?

Автомобілем: З Києва по трасах H01 і Р10

Громадським транспортом: з Черкас автобусом (в дорозі приблизно годину)

Знам’янка: політ на мотодельтаплані

Ближче до вечора переїжджаємо до Знам’янки. Наша ціль – колишній аеродром на в’їзді в місто, саме тут тепер базується Знам’янський авіаційно-спортивний клуб надлегкої авіації «Кондор». Тут літають на планерах, мотодельтапланах і літаках, готують спортсменів та катають усіх охочих. Ми з останньої категорії, і якраз встигли на вечірні польоти на «мотодельті», що починаються приблизно з 18-19 години. «Мотодельта», мотодельтаплан – це моторний літальний апарат з гнучким дельтовидним крилом, щось середнє між мотопарапланом і надлегким літаком. Патент на винахід мотодельтаплана в 1974 році належить французу Жерару Таверно, хоча в 1969 році в Харківському авіаційному інституті було винайдено дуже схожий літальний апарат.

Політ з інструктором на «мотодельті» триває 15 хвилин. Це чисте задоволення! Нереальні відчуття від того, що ти летиш просто неба майже як птах. Вражень додають місцеві краєвиди, особливо перед сходом сонця. Дуже цікаво спостерігати за людьми, які перебувають в стані напруження перед польотом, а після приземлення не можуть втримати вдоволену посмішку. Після такого досвіду тебе просто переповнює ейфорія!

Для тих, хто має витривалий вестибулярний апарат, тут можуть запропонувати польоти на планері. Цей безмоторний літальний апарат підтримується в польоті завдяки аеродинамічній підйомній силі, що створюється на крилі набігаючим потоком повітря. У повітря на висоту 400-500 метрів планер буксирується літаком, а далі пілот набирає висоту до 2000 м за рахунок потоку повітря. Чиста аеродинаміка в дії! Політ триває 1-1,5 години, за бажанням можна навіть повчитися керувати планером – це цікаво та не дуже складно. Польоти на планерах проводять приблизно опівдні.

За домовленістю можна поставити намети прямо на території аеродрому, мінімальна інфраструктура там є. Але зауважте, що ранкові тренування та польоти на «мотодельтах» починаються о 5 годині. Для більш комфортної ночівлі можна зупинитися в готельчику в Знам’янці, Кропивницькому чи Олександрії.

Покататися на різних літальних апаратах можна за попередньою домовленістю. Контакти авіаційно-спортивного клубу надлегкої авіації «Кондор»:

Михайло Сергійович Розанов, тел.: 050-691-34-07.

Як доїхати до Знам’янки?

Автомобілем: З Києва по трасах H01 і Р10 через Смілу – дорога майже ідеальна. Якщо їхати через Чигирин, готуйтесь до доріг з численими ямами. Але є й хороша новина: прямо під час нашої експедиції значну частину дороги Чигирин-Знам’янка почали капітально ремонтувати.

Громадським транспортом: З Києва потягом до залізничної станції Знам’янка або автобусом з Південного автовокзалу в напрямку Кропивницького.

Морозівський вугільний розріз

За 30 хвилин від Знам’янки знаходиться затоплений Морозівський вугільний розріз, який просто неможливо оминути, якщо ви вже опинилися в цих краях.

Раніше тут видобували буре вугілля, але після банкротства підприємства (понад 10 років тому) кар’єр закинули й він швидко заповнився ґрунтовими водами. Виглядає фантастично! Вода нереально блакитного кольору! Космічні пейзажі доповнюють білі скелясті береги та покинута гігантська техніка. До деяких об’єктів можна підійти та роздивитися їх, наприклад, один з крокуючих ескалаторів. Важко уявити, що такий велетень вагою у 2-3 тисячі тонн міг пересуватися за допомогою спеціальних «ніг».

Місцеві облаштували тут два невеличких пляжі. Дехто вважає, що вода тут цілюща через лужний склад і велику насиченість йодом. Наукового підтвердження цій інформації ми не знайшли, але в кар’єрі скупалися. Незвичний склад води дійсно відчувається. Одне з місць для купання знаходиться з боку Морозівки: їхати треба по ґрунтовій дорозі до самого її кінця (лишаємо позначку на карті в кінці статті). Умовний пляж знаходиться біля колишньої дороги до кар’єра, місця обмаль, тому не розраховуйте розкласти тут підстилку та «пляжувати» пів дня. Інше місце, з білим піском та більш схоже на пляж, знаходиться з боку села Новосілка. Авто доведеться лишити нагорі – під’їзду до води немає. З цього ж боку знаходиться оглядовий майданчик.

Кар’єр вже давно не охороняється. Ми зустріли охоронця біля одного з крокуючих ескалаторів, він люб’язно показав нам оглядові точки та розповів як доїхати до пляжу. Уся техніка занедбана, більшість машин вже давно розібрали на металобрухт. Не менше техніки поховано під товщами води – її просто не встигли вивезти. Історію про техніку на дні кар’єру можна почути майже в кожному другому такому місці. Але якщо уявити, що після вимкнення помп з відкачування води у Морозівському кар’єрі ґрунтові води прибували зі швидкістю 800 кубометрів на годину, такі розповіді вже не здаються вигадкою.

Надвечір переїжджаємо поближче до міста Орбіта. Тут вздовж Дніпра є чудові місця для кемпінгу (орієнтир – село Адамівка та підприємство «Нібулон»), де можна розвести вогнище. Найкраще в компанії друзів на природі смакує Becherovka. Простий варіант коктейлю для кемпінгу – 50 мл Becherovka поєднати зі 150 мл тоніку, додати скибку лимону або апельсину. Найкраще смакує охолодженим

З комфортом можна зупинитися в Чигирині або Медведівці. Інший варіант – повертатися до Черкас й ночувати там.

Як доїхати до Морозівського вугільного розрізу?

Автомобілем: до селища Пантаївки, Морозівка

Громадським транспортом: Автобусом до Пантаївки з Кропивницького, Олександрії, Кременчука, Дніпра, Черкас, Кривого Рогу, Харкова. Електричкою до станції «Пантаївка» з Нової Українки, Олександрії, Кропивницького, Кременчука, Знам’янки. Далі Пішки, відстань від села приблизно 2 км.

Місто-привид Орбіта

За даними Вікіпедії, Орбіта – населений пункт без офіційного статусу, по факту – напів покинуте містечко-привид. В 70-х роках тут планували збудувати Чигиринську електростанцію (її залишки знаходяться неподалік), проект кілька разів змінювали та консервували. Насправді ту збиралися будувати атомну електростанцію, але ця інформація довгий час залишалася засекреченою. Для робітників станції та будівництва звели містечко, розраховане на 20 тисяч людей, з магазином, кафе та іншою інфраструктурою. У 80-х роках проект заморозили, після аварії на Чорнобильській АЕС будівництво поступово зупинили під тиском громадськості. Зараз на місці електростанції можна побачити лише вцілілу трубу та руїни адміністративних споруд. Краще збереглися будівлі гуртожитків для працівників станції в Орбіті.

Тут майже не залишилося слідів проживання людей: з роками вивезли все, що тільки можна було. Можливо тому тут немає такого моторошного відчуття як в Прип’яті. Мисливці за цінним металом навіть порозбивали міжкімнатні стіни всередині будинку (у пошуках мідних кабелів) та розібрали балкони.

Орбіта — не зовсім покинуте місто. Поряд є два п’ятиповерхових будинки, де все ще проживає близько 160 людей, здебільшого пенсіонери. Час там наче зупинився: антураж будинків, під’їзди, дитячий майданчик залишилися такими, як і в 70-80-х роках.

Як доїхати до закинутого міста Орбіта?

Автомобілем: З Києва по трасах H01 та Р10

Автобусом: З Чигирина або Черкас маршрутками до зупинки Стецівська дамба, далі пішки до міста

Гетьманське місто Суботів

Це місто знає кожен українець, принаймні кожен бачив головний туристичний об’єкт села – Іллінську церкву, зображену на п’ятигривневій купюрі. Недарма на цій же купюрі зображений Богдан Хмельницький, Суботів – його батьківщина. У XVII ст. село належало сотнику Михайлу Хмельницькому. Після загибелі батька в 1620 році Богдан Хмельницький збудував тут палац-фортецю, що стала його резиденцією.

За його ж кошти у 1653 році була зведена Іллінська церква, яка мала слугувати родовою усипальницею. Цікаво, що церква побудована як оборонний об’єкт: товщина стін сягає 2 метрів, а вікна виглядають як бійниці. Після смерті Хмельницького поховали в церкві, праворуч від вівтаря. Проте численні дослідження говорять про те, що ані труни, ані поховання тут немає, а ґрунт неодноразово перекопували. У 2019 році за допомогою сучасних засобів дослідження було виявлено вхід до ймовірного склепу-усипальниці гетьмана, що знаходиться на кілька метрів нижче загальноприйнятого місця поховання. У 1869 році біля церкви з’явилася дзвіниця, яка поєднувалася з церквою галереєю. За радянських часів тут був клуб та сховище. Церкву реставрували в 70-х роках, відокремили дзвіницю та повернули первозданний вигляд, а в 90-х роках передали релігійній громаді. Фото з п’яти-гривневою купюрою – must have!

Поряд з церквою знаходиться замчище Богдана Хмельницького на базі краєзнавчого музею, де можна подивитися на руїни колишньої кам’яниці, хати-садиби XIX та XX століть та пам’ятку ландшафту «Три криниці». Неподалік знаходиться гостинний двір «У тьоті Олі», де можна поїсти.

Як доїхати до Суботова?

Автомобілем: З Києва по трасах H01 та Р10

Громадським транспортом: Автобусом з Чигирина або Черкас

Черкаси

Якщо є час, можна заїхати пообідати в Черкаси. Повертатися до Києва рекомендуємо через Черкаси та Переяслав – дорога тут набагато краща, ніж на трасі Н01 через Корсунь-Шевченківський. Окрема атракція – проїзд довжелезною дамбою через Дніпро на виїзді з Черкас. Посередині дамби є парковка та оглядовий майданчик.

Для зручності ми нанесли усі локації на Google Maps. Збережіть собі карту перед поїздкою.

Цей матеріал створено за підтримки бренду Becherovka